Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 105)
Кору відвернулася в інший бік, більше не звертаючи уваги на людських солдатів та їхній табір, не переймаючись тим, що вони роблять. Вона презирливо глянула на By, яка лежала все така ж жалюгідна й безпорадна, хитаючи головою з боку в бік, чи то намагаючись щось побачити, чи то заперечуючи те, що відбувається.
— Я збережу тобі життя, By, щоб ти побачила все на власні очі, — мовила Кору. — І тільки коли ти знатимеш, що ми досягли своєї мети, я тебе вб'ю. — Пирхнувши, вона відвернулася і закричала до своїх магів. — Викликайте свою магію і активуйте машини. Ми повинні потрясти світ. — Вона глибоко вдихнула. — І розбудити дракона.
— Думаєш, вони хочуть нам нашкодити? — запитав Адан, зацікавлено спостерігаючи за приготуваннями королеви крижаних Лютих.
— Наразі ні, — відповів Колл, — але нашкодити нам вони все одно можуть.
Елліель і Тон стояли поруч із королями, готові до бою, якщо в цьому виникне потреба, але воїни Лютих не зробили жодного кроку в бік людського війська.
Поглинуті своєю складною роботою, маги спорудили у визначених ними самими місцях великі пристрої з пісковика і льоду, спрямовуючи
З боку перевалу показався одинокий вершник, який нісся галопом, несамовито розмахуючи руками. Він був ще далеко і тому не було чути, що він кричить, але незабаром він наблизився до табору і військо розступилося, звільняючи йому дорогу. Вершник побачив двох королів і направив коня до того місця, звідки вони спостерігали за діями Лютих.
Колл впізнав характерний знак на обличчі юнака.
Розчервонілий, захеканий Ондер, весь вкритий потом, зупинив коня і прохрипів:
— Ґант мертвий! — Його груди здіймалися так, ніби він біг так само швидко, як і його кінь. — Уто вбив його. Вони билися на дуелі і... і Ґант програв. Мені довелося вкрасти коня, щоб дістатися сюди. Я мав розповісти вам про все! Ґант змусив мене пообіцяти, що я розповім про його спадок і попереджу вас.
Елліель схопили коня за вуздечку.
— Уто вбив його? Чому Ґант поїхав сам? Чого він хотів?
— Він хотів відновити справедливість — закінчити війну і врятувати життя багатьох людей. Адже саме Уто є причиною цього розколу в Співдружності.
Обличчя Елліель потемніло.
— Ми знаємо це! Всі Хоробрі повинні були об'єднатися, щоб протистояти Уто. — Вона виглядала вкрай розлюченою. — Я повинна була бути там, після всього, що він зробив!
Ондер серйозно кивнув. Тепер він знав, що Ґант відчував певну відповідальність за те, що дозволив статися деяким злочинам Уто, коли сам Ґант служив лорду Кейду.
— Я хотів битися разом з Ґантом, але він наказав мені не бути дурнем. — Хлопець повісив голову. — Я не хотів тікати, але я заприсягнувся, що не буду вступати в бій. Я повинен був принести вам ці відомості. — Він випрямився в сідлі, перевів подих. — Армія конаґа готова виступити в похід. Після того, як Ґанта було вбито, війська конаґа почали висуватися з табору, і вони не сильно відстають від мене. Вони рухаються через перевал. Ви маєте підготуватися!
Колланан знову відчув холодок у серці, але кров його палала гарячим жаром.
— Ми чекали цього. Нехай він прийде до нас, і ми позбавимо його корони. Наша армія переможе їхню.
Адан занепокоєно промовив:
— Я не хочу холоднокровно вбивати підданих Співдружності. Вони все ще вірні трьом королівствам, як вони це розуміють. Якщо я стану конаґом після того, як все це скінчиться, вони повинні будуть підтримувати моє правління.
— Спершу ти маєш утвердити своє правління, — відказав Колл. — Чутки розійшлися повсюди, і всі знають про наш указ. Всі знають, що вчинив Мандан і що вчинив Уто! Солдати, які й досі залишилися на боці Мандана, зробили свій вибір.
Заговорила Елліель, яка стояла, опустивши голову.
— Ґант повинен був почекати. Ми могли б поїхати разом. — Її голос став твердим. — Мені буде дуже прикро, якщо я не отримаю можливості помститися Уто.
— Ми всі прагнемо отримати таку можливість, — сказав Колланан. — Він убив мого брата.
— І мого батька, — додав Адан.
— Неймовірно, як одна людина зуміла скоїти стільки злочинів і набути стількох ворогів, — зауважив Тон, перш ніж знову звернув увагу на магів Лютих та їхню загадкову діяльність. — Однак те, що роблять ці маги, викликає набагато більше занепокоєння. Може, нам краще спочатку зупинити руйнування світу? А вже потім думати про покарання Уто і Мандана?
Його обличчя раптом скривилося, і він здригнувся, наче щось схопило його серце і почало трясти. Хапаючи ротом повітря, він обхопив голову руками.
Елліель миттю обійняла його, так наче її фізична присутність могла додати йому сил.
— Що з тобою? Ти відчуваєш, як ворушиться дракон?
На гірських схилах заметушилися маги, нагадуючи мурах у потривоженому мурашнику.
Бірч показав на небо. Із заходу наближалася якась вируюча маса, схожа на величезний рій сарани, що виблискував і мерехтів найрізноманітнішими кольорами. Колл насупив брови.
— Це ска, — сказав Адан. Кілька днів тому він відіслав Ксара назад до Пенди. А тепер сотні птахів-рептилій наближалися до них, наче могутній грозовий фронт.
Незабаром повітря наповнилося клацанням, гулом і щебетанням, а потім жива хмара розпалася і летючі істоти хлинули вниз, немов великі краплі проливного дощу. Вони носилися повсюди, лякаючи коней і людських воїнів, але основна частина зграї роїлася над табором Лютих.
Колланан почув рев роз'ятрених вовкоконей, рохкання ауґів. Цей наліт ска заважав магам готувати їхні дивні пристрої. Воїни Лютих розмахували зброєю, намагаючись відігнати надокучливий рій. Вони випустили безліч стріл, вбивши багатьох ска, проте летючі істоти без упину налітали на них знову й знову.
Адан був вражений побаченим, але страху не відчував.
— Ска не є загрозою. Принаймні для нас.
— Може, вони ще й допоможуть, — мовив Бірч.
Тон, задихаючись, притискав руки до грудей. Елліель підтримувала його, намагаючись якось допомогти, і, коли напад болю й запаморочення минув, він нарешті знову зміг випрямитися й твердо стати на ноги.
— Щось кличе мене. — Він подивився на Елліель і здивовано закліпав. Потім спробував пояснити. — Усередині гори є велика сила, пробуджена магією. Ці маги намагаються вивільнити її.
— Люті атакують
— Мені так не здається. — Тон прийшов до себе, хоча все ще важко дихав. — Можливо, вони пробуджують щось всередині мене. Я намагаюся зрозуміти. — Його дивні очі стривожено блиснули. — Якщо інша людська армія рухається сюди, чи не повинні ми об'єднатися з ними і спільними зусиллями зупинити Лютих? Можливо, разом ми зуміємо завадити магам розбудити дракона. Інакше наслідки будуть такими жахливими, і... — Він знову притиснув долоню до грудей. — Чи можу я бути ключем до того, щоб зупинити їх? Або ключем для боротьби з Оссусом? Як мені дізнатися про це, поки не стало занадто пізно?
Елліель пильно подивилася йому в очі.
— Я знаю
— А тим часом, — заговорив Адан, — ми зробимо все можливе, щоб зберегти світ у безпеці.
Колланан відчув тягар на серці.
— Ані Уто, ані Мандан не прислухаються до голосу розуму. Вони засліплені власною війною помсти. — Він стишив голос. — Так само, як колись жага помсти мало не засліпила мене. Ось що я можу зробити. Королева Лютих більш вірогідно прислухається до застереження, якщо почує його від мене.
91
Гори тремтіли від неймовірної сили, що нуртувала в їх глибинах, готова вирватися назовні. Маги вже закінчили виготовляти свою хитромудру зброю, скориставшись для її створення природними матеріалами, і нарешті магічні машини були готові. Вони почали скрипіти й рухатися.
Королева Кору підійшла до двох своїх головних магів, один з яких володів магією піщаних Лютих, а інший — крижаних, і вони могли черпати останні крихти сили, яка ще залишалася у виснаженій землі.
Втім королева не почувала себе переможницею, натомість її охопила якась щемлива жалість. Стародавні війни знищили так багато важливого й цінного у світі, і це в ті часи, коли від самого початку можна було об'єднати всіх Лютих. Якби її предки просто згуртували всі свої сили, щоб виконати волю Кура, зробивши це тисячі й тисячі років тому, то світ давно міг би стати досконалим і залишався б таким. Але натомість вони змарнували стільки часу.
Кору розлютила думка про згаяний час і втрачені можливості, про той довгий шлях, який пройшла її раса, так і не виконавши свого призначення, і в міру того, як її лють наростала, магія, якої ставало все більше в повітрі, підхоплювала її гнів і посилювала його. Це відчуття дивним чином відлунювало й билося всередині її свідомості. Вона з такою силою стиснула білу долоню в кулак, що її гострі нігті впилися в шкіру.
Аксус та Ілон віддали іншим магам наказ задіяти виготовлену зброю. Великі пристрої почали світитися, а поруч з ними Люті готувалися пустити в хід свою власну силу. Маги вишикувалися в один ряд, здійняли вгору міцно стиснуті кулаки і, на мить завмерши, одночасно вдарили ними по землі. Цей удар послав потужні магічні хвилі вглибину гір, і неймовірної сили поштовх струсонув гору Вада, проникнувши аж до самої її основи.