Керри Манискалко – По сліду Джека-Різника (страница 56)
Я вказала дату смерті й описала вбрання Енні Чепмен так детально та достовірно, як лишень змогла. Вона багато пила і витрачала на алкоголь гроші, які мала сплачувати за винайм кімнати. Черговий у будинку відмовив жінці у доступі до житла, доки та не зможе заплатити, і вона вийшла на заробітки. Чоловік Енні Чепмен виплачував їй десять шилінгів щотижня, однак ці виплати припинилися після його смерті 1886 року, а не 1888 року, коли померла вона сама.
Елізабет Страйд не згадується в романі на ім’я, проте вона — одна із жертв сумнозвісного подвійного вбивства.
Другою жертвою подвійного вбивства була Кетрін Еддовз. Я зберегла дату її поховання, однак вигадала зустріч Роберта Джеймса Ліза з Одрі Роуз та Томасом на її могилі. У той час Ліз пропонував свої послуги Скотленд-Ярду, тож я переосмислила цю подію так, наче натомість він запропонував допомогу Одрі Роуз і Томасові.
Мері Джейн Келлі я намагалася відтворити з якнайбільшою історичною достовірністю. У романі наводяться фрагменти її розмови з Джеком-Різником та опис одягу, в який вона була вбрана у ніч своєї смерті, проте я дещо змінила час і послідовність подій. Так, пісню «Фіалка з могили неньки» чули, коли Мері Джейн Келлі вже була у квартирі з Різником, а не надворі. За свідченням одного свідка, вона носила червоний шалик.
У час, про який оповідається, до будинку на Міллер-стріт не можна було дістатися екіпажем, проте, орієнтуючись на потреби своєї історії, я це допустила. Тож Одрі Роуз і Томас отримали непогану схованку для свого нічного шпигування.
Факсиміле листа «Любому начальникові» та листівки «Зухвальця Джека» насправді були надруковані 4 жовтня (в Evening Standard), а не першого числа. Перед цим (1 та 3 жовтня, у Star і Daily News) друкували тільки текст Різникових повідомлень, а не фотокопії справжніх листів.
Цирк Барнума і Бейлі не виступав у лондонській «Олімпії» аж до листопада 1889 року (описані ж у романі події відбуваються у 1888 році), та позаяк королева була його шанувальницею, і в той час Європою гастролювали сотні вікторіанських циркових труп, я вирішила ввести його у свій твір. Що стосується слона Джамбо, то він помер ще 1885 року і теж не міг розважати публіку.
Ясновидець та спіритуаліст Роберт Джеймс Ліз — реальна особа. Коли відбувалися вбивства Джека-Різника, Ліз кілька разів звертався до поліції з пропозицією допомогти. Попри те, що спіритуалізм за тих часів користувався чималою популярністю у США та й у Європі (хоча деяких спіритуалістів та медіумів викрили як шахраїв), Скотленд-Ярд відмовився від Лізових послуг. Утім, існують непідтверджені чутки, нібито Роберт Джеймс Ліз на прохання королеви Вікторії встановлював контакт із принцом Альбертом, а також мешкав у палаці.
Також я намагалася максимально дотримувалися того, щоб уся медична термінологія та медичні практики якомога точніше відповідали описаному історичному періоду. Книжки, в яких згадувалися терміни «криміналістична медицина» чи «криміналістика», виходили вже в 1800-х роках. А лікарі та коронери застосовували такі методи, як вимірювання температури тіла, щоб встановити час смерті, хоча також знали і про те, що крововтрата і низькі температури холодної пори року могли вплинути на точність їхніх оцінок. У 1860-х роках Джозеф Лістер розробив ідею стерилізації хрургічних інструментів у карболовій кислоті під час операцій, а на початку 1880-х років уже навчилися ідентифікувати людину за відбитками пальців. Хоча у поліції в XIX ст. не було всього того інструментарію, що є в нас сьогодні, вона обстежувала місце злочину і збирала докази практично так само, як в наш час.
Як зазначається на вебсайті департаменту поліції штату Нью-Йорк (за посиланням «Система криміналістичних лабораторій: історія криміналістики»), у 1800-х роках криміналістика зазнала суттєвого розвитку. У цьому десятилітті мали місце:
• перший задокументований випадок криміналістичної експертизи документів;
• розробка тестів на виявлення крові в криміналістичному контексті;
• порівняння куль задля для встановлення зброї, що мало допомогти виявити вбивцю;
• перший випадок застосування токсикології (для виявлення миш’яку) в суді присяжних;
• розробка першого тесту на гемоглобін із використанням кристалів геміну;
• розробка презумптивного аналізу крові;
• перший випадок використання фотографії для ідентифікації злочинців, документування доказів та місця злочину;
• перший задокументований випадок використання відбитків пальців для розкриття злочину;
• розробка першого порівняльного мікроскопу.
Криміналістичну експертизу активно почали активно застосовувати 1888 року, коли лікарям Лондона дали дозвіл оглядати жертв Джека-Різника для виявлення характерних особливостей їхніх ран.
Решта історичних невідповідностей, які тут не згадані, були творчими вольностями, щоб збагатити світ мого роману і ліпше служити потребам персонажів.
ПОДЯКИ
Без допомоги найшаленішої й найвойовничішої агентки на світі Барбари Поел цих подяк не існувало б. Дякую, що заради мене випустила на волю Ґодзіллочку, Бі. Ми це зробили! Також дякую усій команді IGLA за те, що ви найкраще агенство. І дякую Гезер Шапіро за те, що вклала мою книжку в руки читачів по всьому світу.
Величезне спасибі моїй найдотепнішій редакторці та ентузіастці вікторіанських суконь Дженні Бак — за майстерність і вправність, що допомогли історії Одрі Роуз побачити світ. Моя книжка значно сильніша саме завдяки тобі. Мені бракує слів, щоб виразити вдячність за те, що ти дала мені та дівчині, яка «водиться» з трупами, шанс. І я з нетерпінням хочу дізнатися, які ж нові пригоди Одрі Роуз і Томаса чекають на нас! Дякую Саші Енрікес за коментарі, які завжди викликали в мене усмішку. (Моторошно і сексуально!)
Висловлюю подяку Джеймсу Паттерсону за чудову передмову і за те, що допоміг мені та моїй книжці почуватися у вашому імпринті як удома. JIMMY Patterson Books означає для мене цілий світ, і я в захваті від того, що є його частиною. Дякую Трейсі Шоу за розкішну обкладинку, яка породила море знаків оклику і танцювальних GIF-ок. Ерінн Мак-Ґрат — за виняткову рекламну кампанію. Неде Расте, Сабріно Бенун, Пеґґі Фройдентал, Кеті
Такер і всі-всі члени команди JIMMY Patterson Books й Little, Brown and Company — я у захваті від вашої наполегливої та відданої праці. Саме завдяки вам я отримала найкращі враження від свого літературного дебюту.
Мамо й тату — дякую вам обом, що повсякчас заохочували мене тягнутися до зірок (або по скальпель, пензлик чи ручку) і не вважали, що я не зможу чогось досягти через свою стать. Завдяки вам я знаю, якщо у слові «неможливо» прибрати «не», то все одразу стане «можливо». Келлі, ти моя найулюбленіша сестричка. (Не тому, що ти моя єдина сестричка.) Дякую, що підбираєш мені одяг у крамниці Dogwood Lane Boutique на кожен мій захід, а також за те, що ти моя найкраща подруга. Я дуже пишаюся твоїми досягненнями. Люблю вас усіх!
Свій роман я присвятила бабусі, але маю додати ще дещо. Увесь мій світ ґрунтується на книжках, і це вона заклала його фундамент. Я сподіваюся, що бабуся була б у такому ж захваті від цієї історії — та сильної героїні, яка розкрила одну з найзаплутані-ших справ за всі часи, — що і я.
Беласко, Катбертстони, Діакакіси й Лоеви — люблю вас! Поло, Джеффе, Майку, Метте, Деніеле, Анно, Джульєт, Кеті та Бене — дякую за сміх і спільні обіди. Я щаслива, що знаю кожну і кожного з вас. Джекі, Аліссо, Шеннон та Бет — ви мої найкращі подружки навіки. Немає нічого ліпшого за дім. Дякусі пухнастикам Тобі, Міс Ліббі та Оліверу за імена.
Також дякусі моїм муркотикам: Беллі — за те, що не даєш матусі вибитися з письменницького графіка і дозволяєш почухати животик, і Ґейджу — бо ти просто няшний.
Мої ранні читачки: Рене Адіє, А. Ґ. Говард та Лія Рей Міллер — безмежна вам дяка за ваш час та поради. Неперевершені бета-ридерки: Кеті й Келлі Маніскалко і Ешлі Супінджер — ви найкращі. Мої рецензентки: Пресі Ларкінз й Алекс Вілласанте — моя мова і мій світ багатші завдяки вам. Трейсі Чі, яка за два тижні до Різдва здійснила суперкрутий мозковий штурм — хоч їй дихав у спину власний дедлайн — і надала мені чудові зауваги й побажання: я в захваті, що розділила свою подорож до виходу книжки з тобою. Щире #goatwub найкращій «козячій» письменницькій групі. «Солодкі шістнадцять» — це було незабутньо! А ще дякую Стефані Ґарбер за те, що склала мені компанію на ВоокЕхро America — я така рада, що нам вдалося повеселитись у Чикаго. Сукня і зручне взуття назавжди!
Рене Адіє й Бет Ревіс — ваші відгуки про роман мене вразили! Розціловую вас обох!
Читачі, книжкові блогери, бібліотекарі, продавці книжок, друзі із соцмереж, Аво та Лицарі Вайтчепела — прийміть від мене найщирішу вдячність за вашу неймовірну підтримку! Дякую, що згуртувалися навколо дівчини зі скальпелем, яка обожнює гарні сукні і добивається правосуддя для жінок. Для вас я ладна дістати зірки з неба.
Notes
[
←1
]
Переклад Б. Тепа. — Тут і далі прим, пер., якщо не зазначено інше.
[
←2
]
Людина, яка однаково вправно володіє обома руками. —
[
←3
]
Мері Шеллі. Франкенштейн або Сучасний Прометей / пер. з англ. Д. Лученкової. — Київ: Видавництво Букшеф, 2022. — 272 с.