Кэндзабуро Оэ – Особистий досвід. Обійняли мене води до душі моєї (страница 21)

— Але хіба це не стосується лише тебе та твоєї дружини? Хіба це відчуття має прокинутися в тобі не тоді, коли вона нарешті видужає і ви знову ляжете в одне ліжко?

— Навіть уявивши, що ми коли-небудь з нею це зробимо… — від передчуття того жаху, що настане хіба що через декілька тижнів, Птаха заціпенів, — я знаю, що на додачу до цього страху я відчуватиму себе, ніби практикую інцест зі своєю власною дитиною! І нічого, крім страждань, мені це не принесе. Хіба це не повалить навіть сталевий член?

— Птахо, біднесенький! Якщо я тобі дам вдосталь часу, ти знайдеш у собі ще сотню комплексів, щоб виправдати свою імпотенцію!

Задоволена своїм жартом, Хіміко лягла долілиць і витягнулась на ліжку уздовж тіла Птахи. Під подвійною вагою ліжко прогнулось, як гамак, і Птаха ще більше зіщулився на своїй половині. Біля його вуха тихенько сопіла Хіміко, і навіть це нагонило на Птаху смертельний жах. Якщо у ній вже розпалилось сексуальне бажання, він мусить щось для неї зробити! Але він не міг змусити себе спрямувати свій кволий, як кротеня, пеніс у ці незвідані глибини, у закриту стічну канаву численних вогких складок. Гаряча мочка вуха Хіміко торкалась Птахової скроні. Вона лежала мовчки, але Птаха майже відчував, як тисячі сліпнів гарячого бажання терзали її тіло. Птаха розумів, що мусить зняти її напруження бодай якось — пальцями, язиком, губами. Але ще вчора вона назвала це огидною мастурбацією. Якщо зараз він запропонує їй те саме, і вона знову відмовить, вийде, що вони просто одне одного зневажливо бойкотують. Раптом Птасі спало на думку, що у них могло б щось вийти, якби Хіміко хоч трохи була садисткою. Він був готовий спробувати все, що не мало стосунку до злощасної піхви. Вона могла б мене бити, штурхати ногами, наступати на мене — я б витерпів усе! Я б навіть пив її сечу, якби вона цього захотіла! Вперше у своєму житті Птаха відчув у собі мазохіста. І оскільки він виявив це вже після занурення у бездонну трясовину сорому, він відчув навіть якесь задоволення від відкриття таких принизливих дрібниць. Саме так люди і скочуються в садомазохізм, — подумав Птаха. — Тож чому б не бути з собою повністю відвертим? Можливо, коли мені буде сорок, я, вже закоренілий мазохіст, згадуватиму цей день як урочисту дату, коли я став собою. Птаха переслідував одну ідею, зосереджену на його особистому моральному розпаді.

— Птахо?

Отже, атака почалась. Знехотя Птаха відгукнувся:

— Що?

— Ти сам створив собі купу сексуальних табу. І якщо ти якомога швидше не побореш їх, все твоє сексуальне життя може стати дуже збоченим.

— Так, ти права. Я щойно якраз думав про мазохізм, — зізнався Птаха, сподіваючись почути, як до цього ставиться Хіміко. В душі він хотів, щоб дівчина клюнула на його наживку і вигукнула, що й вона теж давно подумки грішила, мріючи про садистські екзерсиси. Йому не вистачало відчайдушної прямої чесності, так притаманної завзятим збоченцям. Очевидно, що саме отрута сорому штовхнула його на цю збочену крайність.

Та коли Хіміко після деякої паузи знову заговорила, в її словах не було й натяку на те, що вона повелась на загадки Птахи:

— Щоб подолати свій страх, Птахо, ти маєш чітко відокремити його об’єкт від усього іншого.

Не розуміючи, що Хіміко мала на увазі, Птаха промовчав.

— Твій страх — він обмежується лише піхвою та маткою, чи ти боїшся усього, що пов’язане з жінкою? Наприклад, усього мого існування?

— Напевно, лише піхви та матки, — трохи подумавши, відповів Птаха. — Твоє існування аж ніяк не має стосунку до мого нещастя. А оскільки я відчуваю страх, тільки коли на тобі немає одягу, напевно, річ у тім, що в тебе є і матка, і піхва.

— Коли так, то, може, варто просто прибрати ці частини тіла? — розсудливо та обережно сказала Хіміко. — Якщо звузити об’єкт твого страху до піхви та матки, вийде, що твої вороги живуть лише в цьому царстві, Птахо. Так… Які саме властивості цих органів викликають у тебе страх?

— Я вже про це казав. У мене відчуття, що десь там, дуже глибоко… висловлюючись твоїми улюбленими словами, ще один, інший всесвіт. Він темний, безмежний, кишить якимись нелюдськими істотами — просто жахливий всесвіт! І я боюсь, що коли я в нього увійду бодай трохи, він затягне мене, і шляху назад уже не буде. Це як страшенний страх висоти у космонавтів.

Птаха відчував, що логічні умовиводи, які робила Хіміко, лише підсилять його почуття сорому, і він намагався сховатися від цього за стіною велемовності. Та збити Хіміко вже було неможливо:

— Тобто ти думаєш, що жіноче тіло не вселятиме в тебе страх, якщо в ньому не буде піхви та матки?

Птаха завагався, але відповів:

— Не те щоб це було дуже важливим, але груди… — обличчя Птахи густо почервоніло.

— З твоїх слів виходить, що ти не повинен боятися взяти мене ззаду.

— Але ж… — слабо запротестував Птаха, але Хіміко не збиралась більше приймати жодних заперечень:

— Птахо! Я вже казала, що мені завжди здавалось, що молодші хлопці тебе обожнюють. Ти, бува, не спав коли-небудь з кимось із них?

Те, що вона сказала, було цілковито дієвим способом, аби зруйнувати в ньому всі муки сумління стосовно чистоти та моральності. Птаха був приголомшений. Байдуже, як я почуватимусь, — уперше за довгий час Птаха зміг звільнитися від зосередженості на собі. Але Хіміко доведеться терпіти чималий біль; можливо, її анус трісне і почне кровоточити. Ми обоє будемо брудними від нечистот. Але раптом він, зв’язаний міцною мотузкою огиди, відчув, як у ньому прокидається нове бажання.

— Хіба ти не почуватимеш себе потім приниженою? — востаннє вагаючись, захриплим від бажання голосом прошепотів Птаха.

— Я не відчувала себе приниженою навіть тоді, коли була [Далі слово, нерозбірливе через поліграфічний брак. — Прим. верстальника] від крові, багнюки та тирси, лежачи посеред зими на землі просто неба.

— Але ж ти навряд чи від цього отримаєш бодай якесь задоволення?

— Зараз я думаю лише про те, як зробити щось для тебе, Птахо, — відрізала Хіміко. — Окрім того, як я вже казала, я вмію знаходити щось таке, що я називаю genuine, у будь-якому виді сексу! — додала вона набагато м’якше, ніби турбуючись про те, щоб Птаха не відчував себе винним.

Птаха мовчав. Не рухаючись, він лежав на ліжку і спостерігав, як Хіміко підійшла до туалетного столика, вибрала одну з батареї баночок, потім пішла до ванної і взяла великий чистий рушник. На Птаху поступово накочувався приплив тривоги, що намагався повністю його поглинути. Він різко сів, потягнувся за пляшкою віскі, що закотилась неподалік від ліжка, і зробив великий ковток. Йому згадалося, як сьогодні вдень стояв на автобусній зупинці перед лікарнею і мріяв про дике, брудне, сповнене болю та приниження злягання. І тепер це стало можливим. Птаха відпив ще один ковток із пляшки і повалився назад на ліжко. Його пеніс був твердим і гаряче пульсував. Повернувшись із ванної кімнати, Хіміко намагалася не дивитись йому у вічі, на її обличчі був важкий вираз. Може, вона також переживає зараз якесь особливе, незвичне бажання? — подумав Птаха. Із задоволенням він відчув, як легка посмішка торкнулась його губ і щік. Я переступив перший та найвищий бар’єр свого сорому; тепер я не можу зупинятися, я повинен долати одну за одною всі перешкоди на моїх нескінченно довгих перегонах!

— Розслабся, Птахо, тут нема про що непокоїтись, — сказала дівчина, неправильно інтерпретувавши симптоми самосвідомості на його обличчі. — Нічого серйозного, скоріше за все, не станеться.

…спочатку він був уважним до Хіміко, але невдалі рухи йшли один за одним; химерні звуки та специфічний запах здавалися Птасі справжнісіньким глузуванням, і в ньому швидко виросла злість. Він все більше егоїстично зосереджувався на самому собі і нарешті повністю забув про існування Хіміко. В нього почало все виходити, і це розпалювало його ще сильніше. В його голові проносились уривки думок: ненавиджу ті нікчемні груди та бридкі тваринячі геніталії, я хочу свого самотнього оргазму — тільки для себе! я не хочу дивитися у бридкі жіночі очі. Це були провісники кульмінації. Думати про жіночий оргазм, коли ви трахаєтесь, брати на себе відповідальність, коли вона завагітніє, — це все одно що вести війну зі своїм голим задом і замикати самому собі на шиї кайдани. Я розтоптую жінку у найганебніший для неї спосіб! — пролунав переможний клич у його розпаленій свідомості. Я здатен на все низьке та мерзенне, що є в цьому світі! Я — саме уособлення сорому. Наступної миті усе його тіло пронизав неймовірно сильний, до запаморочення, оргазм.

Птаху одна за одною били конвульсії, і кожен його рух супроводжувався болісними зойками Хіміко. Вони ледве пробивалися до його напівпритомної свідомості. Раптом у ньому знову піднялось шаленство, і він вчепився зубами у шию між плечами Хіміко. Вона знову закричала. Птаха розплющив очі і побачив, як цівка крові потекла на її мочку вуха, а з неї — на щоку. Птаха заревів ще раз.

Лише коли відчуття оргазму його відпустило, він усвідомив, які жахливі речі він щойно вчинив з Хіміко, і закам’янів. Чи зможе між нами відновитись бодай якась людяність після цього категорично нелюдського злягання? Він лежав, важко дихаючи, і мріяв про те, щоб раз і назавжди зникнути з цього світу. Але Хіміко заговорила до нього своїм звичним, повсякденним, тихим та мирним голосом: