Карлос Сафон – Лабіринт духів (страница 88)

– Варґас теж так каже, – зауважила Алісія.

– На щастя, є ще ті, хто працює, і працює сумлінно. Як ви з Варґасом, що практично розплутали цю справу.

– Та невже?

Алісія глянула на Варґаса, який опустив очі.

– Авжеж. «Метробарна», шофер і той Санчіс. Як на мене, перемога у нас, так би мовити, майже в руках. Слід певний.

– Докази лише непрямі. Ми не маємо нічого більше.

Леандро доброзичливо розсміявся.

– А що я тобі казав, Варґасе? Алісія ніколи не задоволена своєю роботою. Вона перфекціоністка.

– Яблуко від яблуні… – зауважив Варґас.

Алісія хотіла запитати Леандро, що той робить у Барселоні, коли двері зненацька розчинилися й Фернандіто, засапаний після бігу сходами, увалився до приміщення.

– Сеньйорито Алісіє! У мене свіжі новини! Ви не повірите, що я дізнався!

– Сподіваюся, ти дізнався, чому мені не доставили моє замовлення, – урвала його Алісія, уп’явши очі у Фернандіто.

– Овва! Хто цей клопітний молодий чоловік? – запитав Леандро. – Ти нас не познайомиш, Алісіє?

– Це Фернандіто. Працює у крамниці недалечко звідси.

Хлопець натужно ковтнув слину й кивнув.

– То що? Ти приніс чи ні? – запитала Алісія різким тоном.

Фернандіто німував, лише дивлячись на неї.

– Я замовляла яйця, молоко, хліб і дві пляшки білого вина. І ще оливкову олію. Що тут незрозумілого?

Фернандіто прочитав у очах Алісії нагальну потребу відповісти і ще раз кивнув зі скрушним виразом.

– Пробачте, сеньйорито Алісіє. Сталася помилка. Маноло каже, що все вже готово, і перепрошує. Такого більше не повториться.

Алісія клацнула кілька разів пальцями.

– Іди. Чого чекаєш?

Фернандіто ще раз кивнув і мовчки покинув їх.

– Ніколи нічого не зроблять як слід, – поскаржилася Алісія.

– Через це я й мешкаю в елітному готелі, – сказав Леандро. – Один телефонний дзвінок – і в тебе все, що потрібно.

Алісія, наче заспокоївшись, обернулася з усмішкою до Леандро.

– І чому ми завдячуємо честі бачити тебе в моїй скромній оселі замість розкішних апартаментів «Паласу»?

– Я сказав би, що скучив за твоїм сарказмом, але насправді я привіз хороші й погані новини.

Алісія перезирнулася з Варґасом, який лише кивнув.

– Присядь, будь ласка. Це тобі не сподобається, Алісіє, але я хочу, щоб ти знала: це не моя ідея і я нічого не міг вдіяти, щоб уникнути цього.

Алісія помітила, що Варґас немовби зіщулився.

– Уникнути чого? – запитала вона.

Леандро поставив чашку на стіл і зробив паузу, неначе набираючись духу, щоб повідомити те, що мав.

– Три дні тому поліціянти, які проводять розслідування, виявили, що протягом минулого місяця дон Маурісіо Вальс тричі спілкувався по телефону з сеньйором Іґнасіо Санчісом, генеральним директором «Метробарни». Того самого ранку під час обшуку мадридського відділення компанії знайшлися документи, які вказують на те, що між Іґнасіо Санчісом та доном Маурісіо Вальсом було здійснено кілька операцій купівлі-продажу акцій Іпотечного банку, материнської компанії «Метробарни». Згадані операції, на думку фахівців, проведено з численними порушеннями, і немає жодних свідчень, що про ці угоди було повідомлено, як належить, у Банк Іспанії. Один із реєстраторів центробанку, якого опитала поліція, стверджує, що нічого не знає про подібні операції і не реєстрував їх.

– А чому нас про це не повідомили? – запитала Алісія. – Я гадала, що ми теж беремо участь у цьому розслідуванні.

– Тут немає провини ні Хіля де Партери, ні поліції. Це було моє рішення. На ту мить я ще не знав, що ваше розслідування виведе іншою дорогою на Санчіса. Не дивись так на мене. Коли Хіль де Партера сповістив мене про це, я вирішив за краще почекати, доки поліція не доведе, що ми маємо справу з важливими для справи фактами, а не якоюсь звичною фінансовою махінацією поза межами наших повноважень. Якби стало відомо про зв’язок цих подій зі зникненням Вальса, звісно, я розповів би тобі про них. Але ви нас випередили.

– Я достеменно так і не зрозуміла суті цієї оборудки… Що за акції? – запитала Алісія.

Леандро жестом закликав її до терплячості й повів розповідь далі.

– У ході дальшого розслідування виявилося більше випадків сумнівних транзакцій між Санчісом і Маурісіо Вальсом. Більшість угод стосувалися купівлі-продажу боргових зобов’язань і частки власності в Іпотечному банку. Проводилися вони протягом майже п’ятнадцяти років за спиною ради директорів та адміністрації банківської установи. Мова йде про велетенські суми. Мільйони песет. На прохання, а радше за наказом, Хіля де Партери я вирушив учора ввечері до Барселони, де поліція була готова не сьогодні-завтра затримати й допитати Санчіса. Є підстави сподіватися на підтвердження версії про те, що кошти, отримані завдяки оборудці з емісією боргових зобов’язань Іпотечного банку, Вальс використав для виплати кредиту, який узяв, щоб придбати землю в Сомосаґуас і побудувати собі приватне помешкання, «Віллу Мерседес». Поліційний звіт вказує на те, що Вальс протягом багатьох років шантажував Санчіса, щоб заволодіти грошовими фондами, виведеними незаконним способом з балансу банку та пов’язаних із ним компаній. Грошовими фондами, які Санчіс замаскував фіктивними транзакціями між непрозорими компаніями, щоб приховати справжнє призначення коштів.

– Ти кажеш, що Вальс шантажував Санчіса. Чим?

– Це ми зараз намагаємося з’ясувати.

– Тобто все це лише через гроші?

– Усе, як завжди, хіба ні? – відказав Леандро. – Певна річ, сьогодні вранці хід справи пришвидшився, коли капітан Варґас повідомив мені результати вашого розслідування.

Алісія пронизала Варґаса ще одним поглядом.

– Я щойно розмовляв із Хілем де Партерою, і ми порівняли здобутки поліції з вашими. Цієї миті вживаються відповідні заходи. Мені шкода, що це сталося, коли тебе не було, але чекати ми не могли.

Алісія лише люто зиркала то на Леандро, то на Варґаса.

– Варґас зробив те, що мав зробити, Алісіє, – сказав Леандро. – Ба більше: мені прикро, що ти порушила нашу домовленість і не тримала мене в курсі вашого розслідування. Але я добре тебе знаю і впевнений, що це сталося не через нещирість: ти просто не любиш розголошувати те, що маєш на думці, поки не переконаєшся остаточно. Так само і я. Тому й не повідомив тобі нічого про ці оборудки, доки не стало зрозуміло, що вони пов’язані з нашою справою. Щиро кажучи, я теж здивувався, дізнавшись про все це. Я ж не знав, що ви взяли слід Санчіса. Як і ти, я очікував не такого. За інших обставин я б залюбки витратив ще кілька днів на те, щоб якомога ґрунтовніше розібратися у всіх деталях, перш ніж діяти. На жаль, у цій справі ми не можемо собі дозволити стільки часу, скільки хотілося б.

– Що з Санчісом?

– Цієї миті Іґнасіо Санчіс дає свідчення у комісаріаті, куди його було доставлено кілька годин тому.

Заплющивши очі, дівчина стала масувати руками скроні. Варґас підвівся й налив келих білого вина, який подав Алісії, блідій, наче смерть.

– Хіль де Партера і вся його команда висловили мені вдячність і просили переказати вам обом похвалу за блискучу роботу, яку ви здійснили на благо батьківщини, – сказав Леандро.

– Але ж…

– Алісіє, я тебе благаю. Не треба.

Дівчина спорожнила свій келих із вином і прихилилася головою до стіни.

– Ти казав, що маєш також хорошу новину, – промовила вона зрештою.

– Це була хороша новина, – пояснив Леандро. – Погана полягає в тому, що тебе й Варґаса звільнено від справи і розслідування передається виключно до рук нового вповноваженого, призначеного Міністерством управління.

– Кого?

Леандро стиснув губи. Варґас, який досі мовчав, налив вина тепер уже й собі і засмучено поглянув на Алісію.

– Ендайї.

Алісія спантеличено подивилася на обох.

– Що ж це за нечисть така, цей Ендайя?

3

У камері тхнуло сечею та електрикою. Раніше Санчіс ніколи не зауважував, що електрика має запах. Нудкий і металічний, як запах пролитої крові. Затхле повітря камери було просякнуте цим ароматом, від якого вивертало нутрощі. Під стелею в лад із гудінням генератора, що стояв у кутку, вібрувала й хиталася лампочка, кидаючи молочно-біле світло на вологі стіни, вкриті чимось, що видавалося слідами від людських нігтів. Санчісу захотілося заплющити очі, він насилу змусив себе цього не робити. Примотаний до металевого стільця дротом, що вгризався йому в шкіру, чоловік майже не відчував ні рук, ні ніг.

– Що ви зробили з моєю дружиною?

– Твоя дружина вдома. Пречудово себе почуває. Хто ми, по-твоєму?