Ками Гарсия – Чарівні створіння (страница 67)
— Чувак, від неї саме лихо. Вона запаморочить тобі мізки, висмокче їх і виплюне, як ти їй будеш уже не потрібен.
Лінк узяв мене за плечі:
— Розслабся.
А потім обійняв за талію Ридлі й пішов на танцмайданчик, навіть не кинувши оком на тренерку Крос.
Я повів Ліну в іншу частину зали, в куток, у якому фотограф робив знімки на згадку про бал. За тло правив штучний кучугур, сніговик і сніжинки, які постійно трусили члени учнівської ради. І раптом дорогою я втаранився в Емілі.
Вона зиркнула на Ліну.
— Ліно, ти така… мерехтлива.
Ліна подивилася на Емілі.
— Емілі, ти така… пухка.
Це була правда. Південна красуня Емілі-ненависниця-Ітана нагадувала сріблясте тістечко з персиковою кремовою начинкою. Виною всьому була неосяжно-пухка тафта. Через дрібні-предрібні завитки волосся Емілі мало такий вигляд, наче в неї на голові ціла купа жовтих закручених стрічок, а обличчя натягнулося від занадто тугої зачіски, яку Емілі точно робила в місцевій перукарні. Уявляю, скільки разів її встигли штрикнути шпильками.
І що я знаходив у таких, як вона?
— А я й не знала, що такі, як ви, вміють танцювати.
— Вміють, — здивувалася Ліна.
— Навколо вогнища? — гидко вишкірилась Емілі.
У Ліни знов закрутилося волосся.
— А що? Хочеш спалити свою сукню?
В цю мить закоротило решту гірлянд, і учнівська рада кинулася перевіряти роз’єми.
«Не дай їй перемогти, якщо хто і відьма — то це вона».
«Не вона одна, Ітане».
У парі з Ерлом до Емілі приєдналася Саванна. Вона була точнісінькою копією Емілі, хіба що сріблясто-персикове поєднання замінила на сріблясто-рожеве. Ь’ спідниця так само стирчала навсібіч. Якщо постаратися, можна було запросто уявити їхні весілля — прямо тут, просто зараз. От жах!
Ерл не відривав очей від підлоги — він усіляко намагався мене уникати.
— Ходімо, Емілі, зараз оголошуватимуть короля й королеву, — багатозначно звернулась до Емілі Саванна. — Більше вас не затримуватиму, — Саванна вказала на чергу, що вишикувалась до фотографа. — Ліно, тебе ж хоч буде видно на фото? — вколола вона, знявшись із місця величезною хмарою солодко-кремових спідниць.
— Наступний!
Лінине волосся знову почало скручуватися.
«Не зважай на них, вони ідіоти. Забий, та й усе».
Я знову почув голос фотографа:
— Наступний!
Я узяв Ліну за руку і потягнув її до штучного замету. Спершу вона подивилася на мене затуманеними очима, але потім туман розвіявся, буря вляглася.
— Висипай сніг, — почув я звіддаля.
«Ти маєш рацію. Не зважати, та й усе».
Я нахилився до її вуст.
«Важлива тільки ти».
І поцілував її у світлі гаснучого спалаху фотоапарата. На мить, на одну досконалу мить здалося, що у світі більше немає нікого і нічого.
Сліпуче сяйво, і раптом на нас звідусіль полилася біла липка суміш.
«Що за?..»
Ліні перехопило подих. Я намагався відтерти очі, але піна була скрізь. А Лінина зачіска, макіяж, сукня… її перший танок… Усе було зіпсовано.
Маса пінилася і нагадувала за густиною тісто на млинці. Вона продовжувала скапувати з відра, що висіло над нашими головами і мало б висипати у кадр штучні сніжинки. Я звів очі, та лишень отримав іще одну порцію липкої гидоти. Відро впало і з гуркотом покотилося геть.
— Хто налив у сніг води?! — гнівно викрикнув фотограф. Усі мовчали, а я був готовий битись об заклад, що «Янголи-охоронці» школи Джексона точно «були ні до чого».
— Вона тане! — вигукнув хтось із юрби. Ми стояли в калюжі білої мильної піни чи клею абощо, більш за все воліючи дійсно розтанути і зникнути з цієї ганебної сцени. Принаймні для всіх, хто рвав із нас животи, ми мали вигляд талих сніговиків. Саванна з Емілі стояли осторонь і смакували кожну хвилину чи не найприкрішої події у Ліниному житті.
Раптом з натовпу озвався хлопець:
— Було сидіти вдома!
Цього дурня я б упізнав скрізь. Я постійно чув його голос на спортмайданчику, а поза ним він, у принципі, й не навчився розмовляти. Та зараз Ерл саме нашіптував щось на вухо Саванні, поклавши руку їй на плече.
Це вже було занадто. Ерл навіть не помітив, як я промчав до нього з іншого кутка спортзали і замахнувся йому в щелепу мильним кулаком. Він гепнувся на підлогу, штурхонувши в польоті обручі на розфуфиреному Саванниному заду.
— Якого дідька? Ти геть здурів, Вейте? — Ерл намагався був підвестися, але я пхнув його назад ногою.
— Лежи тихо.
Ерл сів, поправляючи комір піджака, ніби це могло анулювати його нокдаун.
— Сподіваюся, ти розумієш, що робиш, — кинув він, але підвестися більше не намагався. Патякати він міг що завгодно, але ми обоє знали, що смикнись Ерл іще раз, і з нас двох на підлозі знову опиниться він.
— Цілком, — відповів я, витягуючи Ліну зі ще більшої в’язкої калюжі, що мала бути сніговим заметом.
— Ходімо, Ерле. Вже оголошують короля й королеву, — роздратовано мовила Саванна, і Ерл підвівся, обтрушуючи костюм.
Я протер очі, прибираючи з обличчя мокре волосся. Ліна стояла поряд, здригаючись від холоду. З її сукні мутною водою скапував штучний сніг. Навіть у натовпі навколо неї залишалося трохи простору — ніхто, крім мене, не наважувався підійти до Ліни ближче. Я спробував витерти її обличчя рукавом, але вона відступила.
«Так завжди».
— Ліно.
«Я мала б здогадатися».
Поряд з нею з’явилася Ридлі вкупі з Лінком. Вона не тямила себе від гніву.
— Не розумію, сестричко, чого ти тусиш із такими, як
— Це того не варте. Не сьогодні. Я просто хочу додому, — Ліні було так ніяково, що вона навіть не сердилася на Ридлі. Вона мала або боротися, або скласти зброю, і у цьому випадку вибрала останнє. — Ітане, відвези мене додому.
Лінк зняв сріблястий піджак і одягнув його на Ліну:
— То якась халепа.
Ридлі ж не заспокоювалася, точніше — не хотіла тамувати свій гнів:
— Сестро, вони усі, за винятком Сірничка, суцільна халепа. Ну, і ще мого нового хлопця — Веслі-Преслі.
— Тобто Лінка. Я казав тобі, мене звати Лінк.
— Годі, Ридлі, з неї й так уже годі, — відрізав я, більше не відчуваючи чарів сирени.
Ридлі подивилася на щось за моєю спиною і темно посміхнулась:
— Як подумати, то й з мене вже годі.
Я простежив за її поглядом. Королева і її почет встигли піднятися на сцену і шкірилися зі своїх тронів. Саванна знову була сніговою королевою — хто б подумав інакше! Вона осяйно всміхалася до Емілі, котра, як і минулого року, стала її крижаною принцесою.