Товкти i вчити, часто бити,
Тогдi нам добре буде жити.
Тепер же правда в нас яка?
Куди нi повернись, старшi вони.
Мужик дурiє,
На все вiн смiє,
Не слухає нi в чiм жони.
Ось нуте лишень нам пiддайтесь,
Пiд нашу дудку гопака
Скачiть, мовчiть i не брикайтесь.
А що, Тимiше, як?
ш. Так-таки, так.
а.
Нехай вчить жiнка мужика!
То й правда буде не така.
()
а.
Нехай вчить жiнка мужика!
То й правда буде не така.
i.
Не вчити жiнцi мужика!
На свiтi правда не така.
і а.
Тогдi на свiтi правда стане,
Тогдi добро меж нас прогляне,
Як щира буде в нас любов,
Не буде лайки, нi розмов,
А що, Тимiше, як?
ш. Так-таки, так.
і а.
Як станемо усi любитись,
За що нам буде вже сваритись?
i.
Як станемо усi любитись,
За що нам буде вже сваритись?
к.
В паходах всюди пабував,
Каких земель не павидав!
Так знаю всьо, i вот порада:
Вперьод всєво так треба-нада
Увесь народ ва фрунт паставiть,
Меня фельдфебелем наставiть.
«Муницу бережи
Аль пряжку падв’яжи».
Кагда ж судьям тут брать взятки?
I лєкарям народ морить?
Кагда матать нам без аглядки?
На зло не будет часу, вiрно.
Чуть што не так, каманда «смiрно»!
I фуктель паказал їм бравой,
I «с места марш все: левой, правой!»
I в ногу будуть все хадiть,
Кагда ж тут ссори завадiть?
А што, тавариш, как?
ш. Так-таки, так.
к.
Ах, матушка воєнна служба!
В тебє адной любов i дружба!
і.
Ах, матушка воєнна служба!
В тебє адной любов i дружба!
()
Ось i я до вас вернувся,
Ось i я вже схаменувся;
I женитися не буду
