Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 30)
() Вот тепер па трудах можно i порцiю подавать.
п. Насилу за увесь вечiр розумне слово сказали. ( .)Пожалуйте, пане старосто!
() Пожалуйте, пане свате, ви вперьод викушайте. Может, намішали французької бурди, што i на стену надерьомся. Да i у Туреччинi завсiгда приговорюють: у каво у руках, у таво i в устах.
п. Будьте ж здоровi! (.)А!.. кабацька!.. розведена! Що б то на вольнiй узяти! (.)
() Єщо п’ю за здравьє, вам скажу какое: чарочка моя кругленька, налита з краями ровненько; тим, тим ти мне мила, што оченно полна. Кагда втоплю в тебя свої уста, так вам скажу: многая лета! Не бойсь, чарка, я тебя не струшу, лейся в горло, возвесели салдацкую душу; а штоб мне не сухо пить, так при чарке вот што стану гаварить: здравствуй, батька с маткой, веселiтеся своєю дитяткой; радость вашу величайте i нас не забувайте. Здравствуй, князь с княгинею, з молодою господинею. Любiтесь, пийте, гуляйте i чоловєчество розпложайте. А, наконец, вот мой пароль: здаров’я всей кампаниї чесной! ( .)Штоб так нашi маладиї вибрикивали!
а. Кушайте ж страву, просимо. От же i дружечки iдуть.
()
- ( ) Дай Боже вечiр добрий! Помагайбi вам на усе добре.
а. Спасибi, дружечки! Просимо на хлiб, на сiль i на сватання. Сiдайте сюди, дiвчата. (.)От же вам i ложечки; брусуйте, друженьки, брусуйте…
() Вот едак i у Францiї: сперва покушают страву, а там i яловичину покришуть.
-а. Та нам же при людях їсти не подоба!
-а. Лучче ми вам заспiваємо та ваших молодих возвеличаємо.
() Ех, девушки! патєште нас, патєште пiсеньками.
() Ох, дружечки, сизi голубочки! Не розривайте мого серденька жалобними пiсеньками. Як здумаю та згадаю, як менi без Уляни зоставатись, так за слiзоньками свiта не бачу! Зостануся з п’яницею, i вже добра не ждати.
к. Нєчево плакать; вот тут-то i пайдьот тебє дабро.
а. Де вже добра ськати!
п. Добра? Осьде добро.
ВОДЕВИЛЬ