Иван Котляревский – Енеїда (страница 4)

Спитавсь, чи є що їсти їм? І зараз чогось попоїли, Щоб на путі не ослабіли; Пішли, куди хто запопав. Еней по берегу попхався, І сам не знав, куди слонявся, Аж гульк – і в город причвалав. 21.[19] В тім городі жила Дідона, А город звався Карфаген, Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен: Трудяща, дуже працьовита, Весела, гарна, сановита, Бідняжка – що була вдова; По городу тогді гуляла, Коли троянців повстрічала, Такі сказала їм слова: 22.[20]«Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи, може, виходці-бурлаки? Куди, прочане, ви йдете? Який вас враг сюди направив? І хто до города причалив? Яка ж ватага розбишак!» Троянці всі замурмотали, Дідоні низько в ноги пали, А вставши, їй мовляли так: 23.[21]«Ми всі, як бач, народ хрещений, Волочимся без талану, Ми в Трої, знаєш, порождені, Еней пустив на нас ману; Дали нам греки прочухана І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль; Звелів покинути нам Трою, Підмовив плавати з собою, Тепер ти знаєш, ми відкіль. 24.[22] Помилуй, пані благородна! Не дай загинуть головам, Будь милостива, будь незлобна, Еней спасибі скаже сам. Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня». 25.[23] Дідона гірко заридала І з білого свого лиця Платочком сльози обтирала: «Коли б, – сказала, – молодця Енея вашого злапала, Уже б тогді весела стала, Тогді Великдень був би нам!» Тут плюсь – Еней, як будто з неба: «Ось, осьде я, коли вам треба! Дідоні поклонюся сам». 26.[24] Потім з Дідоною обнявшись, Поціловались гарно всмак; За рученьки біленькі взявшись, Балакали то сяк, то так. Пішли к Дідоні до господи Через великі переходи, Ввійшли в світлицю та й на піл; Пили на радощах сивуху