Иван Котляревский – Енеїда (страница 3)

Насилу із-за столу встали І спати послі всі лягли. 14.[13] Венера, не послідня шльоха, Проворна, враг її не взяв, Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв; Умилася, причепурилась І, як в неділю, нарядилась, Хоть би до дудки на танець! Взяла очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець. 15.[14] Зевес тогді кружав сивуху І оселедцем заїдав; Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав. Прийшла Венера, іскривившись, Заплакавши і завіскрившись, І стала хлипать перед ним: «Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки, грають їм. 16.[15] Куди йому уже до Риму? Хіба як здохне чорт в рові! Як вернеться пан хан до Криму, Як жениться сич на сові. Хіба б уже та не Юнона, Щоб не вказала макогона, Що й досі слухає чмелів! Коли б вона та не бісилась, Замовкла і не камезилась, Щоб ти се сам їй ізвелів». 17.[16] Юпітер, все допивши з кубка, Погладив свій рукою чуб: «Ох, доцю, ти моя голубка! Я в правді твердий так, як дуб. Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство; Не малий буде він панок. На панщину ввесь світ погонить, Багацько хлопців там наплодить І всім їм буде ватажок. 18.[17] Заїде до Дідони в гості І буде там бенкетовать; Полюбиться її він мосці І буде бісики пускать. Іди, небого, не журися, Попонеділкуй, помолися, Все буде так, як я сказав». Венера низько поклонилась І з панотцем своїм простилась, А він її поціловав. 19. Еней прочумався, проспався І голодрабців позбирав, Зо всім зібрався і уклався, І, скілько видно, почухрав. Плив-плив, плив-плив, що аж обридло, І море так йому огидло, Що бісом на його дививсь. «Коли б, – каже, – умер я в Трої, Уже б не пив сеї гіркої І марне так не волочивсь». 20.[18] Потім до берега приставши З троянством голим всім своїм, На землю з човнів повстававши,