Ирвин Ялом – Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта (страница 64)

— Давайте подивимося, чи є у мене це право. Ваша теорія полягає в тому, що я часто не називаю секс сексом — принаймні поганий секс. Натомість я використовую такі поняття, як спосіб захистити себе від страху, особливо від страху перед старінням та смертю. І якщо у мене трапляються проблеми з потенцією, це не тому, що я неспроможний як чоловік, а тому, що я хочу отримати від сексу більше, ніж він може дати.

— Саме так. І є багато доказів цього. Наприклад, сон про двох сухорлявих працівників поховального бюро та ціпок з білим наконечником. А ще сон про ґрунт під будинком, який розмивається, де ви намагаєтесь усе виправити і свердлите землю великим буром. Також можна згадати ваше почуття, яким ви описуєте, як заспокоюєтеся завдяки фізичному контакту з Філіс. Вона прикидається, що це секс, але ви самі знаєте, що це не секс.

— Отож, є дві проблеми. По-перше, я хочу отримати від сексу набагато більше, ніж можна уявити. По-друге, я наділяю надприродною силою Філіс, щоб вона вилікувала мене й захистила.

— І тут все розвалилося, коли ви підслухали, як Філіс монотонно повторює молитву.

— Так, тоді я усвідомив, якою тендітною вона є, — не тільки Філіс, а й усі жінки. Ні, не просто жінки, а кожна людина. Те, що я робив, цілком збігалось із тим, що робила Філіс, — ми обоє залежали від магії.

— Таким чином, ви залежите від її магічних сил, і вона, своєю чергою, покладається на захист магічного замовляння — подивіться, куди це веде вас.

Є ще дещо дуже важливе. Подивіться на це все з точки зору Філіс: якщо вона, зі своїм коханням до вас, бере на себе роль богині, яку ви їй приписуєте, подумайте про те, що ця роль робить з її особистістю. Для того щоб надалі залишатися на своєму п’єдесталі, вона ніколи не могла поговорити з вами щиро про свій власний біль та страхи — аж до теперішнього часу.

— Повільніше! Я хочу записати. Я ще маю це все пояснити Філіс. — Марвін нерозбірливо записував щось у своєму нотатнику.

— Так, певною мірою вона слідувала вашим мовчазним бажанням і відверто не висловлювала своєї невпевненості; вона хотіла здаватися сильнішою, ніж була насправді. Я підозрював, що це також одна з причин, через які вона відмовилася від терапії на початку — іншими словами, вона тільки виконувала ваші бажання і тому не змінювалася. Моя інтуїція також підказує, що, якби ви попрохали її зараз, вона б прийшла.

— Боже, ми зараз на одній хвилі і справді розуміємо один одного. Філіс і я вже обговорили це, і вона вже готова поговорити з вами.

І так Філіс почала свій курс лікування. Вона прийшла з Марвіном наступного разу — гарна жінка з чудовою фігурою, яка із власної волі подолала сором’язливість та почала сміливо розповідати про себе під час нашого тристороннього заняття.

Наші здогади про Філіс майже підтвердилися: вона часто приховувала свої почуття і просто намагалася підігрувати Марвіну. І, звичайно, вона мала бути особливо турботливою, коли він перебував у пригніченому стані, — останнім часом це означало, що вона має бути терплячою майже завжди.

Але її поведінка залежала не тільки від проблем Марвіна. Філіс також намагалася подолати багато особистих труднощів, особливо дражливим питанням для неї була недостатня освіченість і її переконання в тому, що вона інтелектуально не дорівнюється до більшості людей, особливо до Марвіна. Однією з причин, чому вона боялася й уникала різних зібрань, було те, що хтось міг запитати її: «Чим ви займаєтесь?» Вона уникала довгих розмов, бо могло стати очевидним, що вона ніколи не вчилась у коледжі. Коли вона порівнювала себе з іншими, то повсякчас доходила висновку, що інші знають більше, що вони розумніші, більш соціально адаптовані, впевнені в собі та цікавіші.

Я висловив припущення:

— Імовірно, єдиною сферою, де ви можете підтримувати свою владу, є секс. Це єдина царина, де Марвін потребує вас і не може вас контролювати.

Філіс відповіла, трохи вагаючись, але потім її слова полилися рікою:

— Я гадаю, у мене повинно бути щось, чого хоче Марвін. У всьому іншому він самодостатній. Часто я відчуваю, що в мене нема чого йому запропонувати. Я навіть не змогла народити йому дітей. Я боюсь людей, я ніколи не працювала, займалася лише хатнім господарством, у мене немає особливих талантів чи навичок. — Вона зробила паузу, витерла очі і сказала Марвіну: — Розумієш, я просто почну плакати, коли буду думати про це.

Вона обернулась до мене:

— Марвін казав, що він розповідає мені про все, що ви з ним обговорюєте? Я була б зайвою на цих заняттях. Деякі з тем просто дратували мене, та й вони стосувалися більше його, ніж мене.

— Наприклад?

— Наприклад, почуття жалю. Ця думка влучила в ціль. Я дуже шкодую про те, що я зробила зі своїм життям чи, краще сказати, не зробила.

Тої миті я відчув ніжність до Філіс і відчайдушно хотів сказати щось, щоб розрадити її.

— Якщо ми дуже пильно вдивляємось в минуле, то можна легко знайти щось, про що ми шкодуємо. Але зараз важливішим є майбутнє. Нам потрібно думати про зміни. Я хочу, щоб наступні п’ять років від сьогоднішнього дня ви не озиралися назад і ні про що не шкодували. Я хочу, щоб наступні п’ять років у вас були щасливими.

Філіс відповіла мені після короткої паузи:

— Я почала думати, що занадто стара, щоб щось змінити. Я так себе почуваю вже протягом тридцяти років. Тридцять років! Усе моє життя минуло з відчуттям, що я запізнилася. Але зміни Марвіна, які я спостерігала протягом кількох останніх тижнів, були вражаючими. Ви можете цього не розуміти, але той факт, що сьогодні я тут, в кабінеті психотерапевта, і розповідаю про себе, є вже великим, величезним кроком уперед.

Я пам’ятаю, як подумав: чудово було б, щоб зміни Марвіна спричинили зміни Філіс. Терапія так не працює. Насправді терапія часто деформує стосунки подружжя: пацієнт змінюється, а його партнер залишається на тому самому рівні, і в результаті баланс шлюбу часто руйнується. Пацієнт має або відмовитися від змін, або змінюватися та наражати на небезпеку свій союз. Я був вдячний Філіс за те, що вона виявила таку гнучкість.

Останнім пунктом, якій ми обговорювали, була прив’язка проблем Марвіна до часу. Я зрадів, що символічне значення його виходу на пенсію було ефективним поясненням його симптомів (тривога, яка супроводжувала важливі віхи життя). Але Філіс зробила невелике доповнення до мого визначення і відповіла на питання «чому зараз?».

— Я впевнена, що ви знаєте, про що кажете, і що Марвін, напевно, більше засмучений виходом на пенсію, ніж сам вважає. Але, чесно кажучи, це мене гнітить думка, що він йде на пенсію; а коли я в пригніченому стані, сумую через щось, Марвін теж сумує. Саме так працюють наші стосунки. Якщо я переживаю, навіть не кажучи ані слова, він відчуває це і теж засмучується. Інколи він так страждає, що забирає мої переживання собі.

Філіс сказала це з такою легкістю, що на хвилину я забув про ту напругу, яка з’явилася з її приходом. Раніше вона дивилася на Марвіна перед кожним реченням, яке збиралася промовити. Я не був певен, чи це для того, щоб він її підтримав, чи щоб переконати саму себе, що він схвалює те, що вона скаже. Але зараз вона говорила власними словами, вона була спокійна: ні тон голосу, ні рухи тіла, ні кивок голови не показував, що вона спантеличена.

— А чому вихід Марвіна на пенсію так вас дратує?

— Ну, є одна річ: для нього пенсія — це подорожі. Я не знаю, як багато він розповідав вам про мене і про подорожі. Я не пишаюся цим, але у мене є певні проблеми — я боюся вийти з будинку, не кажучи вже про те, щоб об’їздити півсвіту. Також я не чекаю з нетерпінням, що Марвін почне порядкувати в будинку. Останні сорок років він керує офісом, а я керую нашим домом. Зараз я розумію, що це його будинок також. Та й взагалі це його будинок, як ви можете мені сказати, бо ми купили його на гроші Марвіна. Але мені дуже важко чути, що він збирається перебудувати щось, облаштувати по-новому кімнати, а також хоче зробити зал для демонстрації своїх колекцій. Наприклад, зараз він шукає когось, хто б зробив нам новий скляний обідній стіл, у якому буде лежати його колекція нагрудних значків з портретами кандидатів. Я не хочу їсти на значках… Я просто переживаю, чи ми зможемо пройти через ці проблеми. І… — Вона замовкла.

— Ви збиралися ще щось сказати, Філіс?

— Так, ще дещо, але це буде найважче. Мені соромно. Я боюся, що, коли Марвін буде сидіти вдома, він побачить, як мало я роблю кожного дня, і перестане мене поважати.

Марвін просто потис її руку. Здавалося, що це була єдина правильна реакція.

Насправді протягом усього сеансу він хвилювався разом з нею. Його нічого не відволікало: ні запитання, ні жарти, ні спроби обманути. Він запевнив Філіс, що подорожі важливі для нього, але не найважливіші, і він може почекати, поки вона буде готова. Він сказав їй чітко, що найважливішими для нього в цілому світі є їхні стосунки і що він ніколи раніше не почувався ближче до неї, ніж зараз.

Я зустрічався з Філіс і Марвіном ще кілька разів. Я посилив їхній новий, більш відкритий спосіб спілкування і проінструктував щодо їхньої сексуальної поведінки: як Філіс могла допомогти Марвіну уникнути проблем з ерекцією; як вона могла допомогти йому попередити передчасну еякуляцію; як Марвін міг розглядати секс менш механічно і як він міг у разі, коли в нього пропадала ерекція, задовольнити Філіс рукою чи язиком.