Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 81)

— Мертвий, так. Як ти знайшов мене, Шейне?

— GPS.

— У мене з собою нема телефону.

— Я поставив трекери на обидві твої машини, — сказав Шейн.

— Навіщо ти це зробив?

— Бо ти діяла нелогічно, — сказав він. — Навіть до тієї історії з камерою. Визнай це.

Майя промовчала.

— Так, це я зателефонував доктору Ву. Подумав, може, він умовить тебе повернутися до терапії. І так, я поставив трекери на твої автомобілі, на той випадок, якщо тобі знадобиться допомога. Тоді, коли Кірс зв’язався зі мною через ті балістичні тести, а ти не відповідала на дзвінки…

Вона подивилась на пікап. Жодного руху.

«Дихай глибоко…»

— Я мушу дещо тобі розповісти, Шейне.

— Про балістичну експертизу.

Майя похитала головою.

«Напруження, розслаблення…»

— Про той день в Аль Каїмі.

У Шейна був збентежений вигляд.

— А що з ним?

Майя розкрила рота, знову закрила.

— Майє?

— Ми тоді вже втратили людей. Хороших людей. Я не могла дозволити нам втратити ще більше.

Її очі почали заповнюватися сльозами.

— Знаю, — сказав Шейн. — Такою наша місія і була.

— А тоді я помітила той позашляховик. І от я слухаю, як наші хлопці благають про допомогу, і він на них несеться. Ми націлилися. Ми оголосили це. Але нам не дозволили вистрелити.

— Так, — сказав Шейн. — Вони хотіли, щоб ми переконалися, що це не цивільні.

Майя кивнула.

— Тож ми чекали, — сказав Шейн.

— Поки хлопці благали врятувати їм життя.

Кутик рота Шейна смикнувся.

— Це було важко слухати, знаю. Але ми вчинили правильно. Ми чекали. Ми йшли за протоколом. Не наша провина, що цивільні загинули. Коли ми отримали підтвердження…

Майя похитала головою.

— Ми ніколи не отримували попередження.

Шейн зупинився й подивився на неї.

— Я відключила твій сигнал.

— Що?… Що ти…

— Центр командування наказував чекати.

Він похитав головою.

— Що ти таке кажеш?

— Вони не дали добро. Вони вважали, що принаймні одна людина в тому позашляховику — цивільний, імовірно — неповнолітній. Вони передали, що в тому позашляховику ворог із вірогідністю п’ятдесят на п’ятдесят.

Дихання Шейна збилося.

— Але ж я чув…

— Ні, ти не чув, Шейне. Я тобі передала, пам’ятаєш?

Він стояв мовчки.

— Ти думав, що те аудіо нам зашкодить, бо ми святкували знищення цілі. Але Корі не це на мене мав. Він мав радіодзвінок, де мене попереджали, що в авто можуть бути цивільні.

— І ти все одно вистрелила, — сказав Шейн.

— Так.

— Чому?

— Бо мені було байдуже до цивільних, — сказала Майя. — Для мене були важливими наші хлопці.

— Господи, Майє.

— Я зробила вибір. Я не збиралася більше втрачати наших. Не в мою зміну. Не тоді, коли я могла цьому зарадити. І якщо тоді помруть цивільні, якщо це будуть супутні втрати — так тому і бути. Мені було байдуже. Ось вона, правда. Ти думаєш, у мене ці жахливі флешбеки тому, що я почуваюсь винною в смерті цивільних. Усе зовсім навпаки, Шейне. Вони переслідують мене, бо я не відчуваю провини. Ці смерті мене не переслідують. Те, що мене справді переслідує, Шейне, те, що живе в мені, — знання того, що, якби я знову опинилася там, я б зробила те саме.

Тепер у Шейна в очах бриніли сльози.

— Не треба бути мозкоправом, аби все зрозуміти. Я змушена щоночі переживати те, що сталося, але я ніколи не зможу змінити наслідки. Тому флешбеки ніколи не полишать мене, Шейне. Щоночі я знову на тому вертольоті. Щоночі я намагаюся знайти спосіб врятувати тих бійців.

— І щоночі ти знову вбиваєш тих цивільних, — сказав Шейн. — Господи…

Він підійшов до неї з розкритими обіймами, але вона відштовхнула його. З цим вона ніяк не могла впоратися. Швидко розвернулась і глянула за спину. Ізабелла з Гектором сиділи, як і сиділи.

Час рухатися далі.

— Шейне, що тобі сказав Кірс?

— Джо та Клер вбили з однієї зброї, — сказав Шейн. — Ти це вже знала, так? Кірс тобі сказав.

Майя кивнула.

— Але мені ти не розповіла, Майє.

Вона не відповіла.

— Ти розповіла мені все, крім результатів балістичної експертизи.

— Шейне…

— Я зрозумів, що ти сама працювала над тим, аби знайти вбивцю Клер. Копи виявилися нікчемними. Я зрозумів, що ти дещо знайшла.

Майя не зводила очей з пікапа. Не так для того, щоб стежити за Гектором й Ізабеллою, як для того, щоб не дивитися на Шейна.

— Ти дала мені ту кулю до того, як убили Джо, — сказав Шейн. — Ти попросила перевірити, чи вона з тієї ж зброї, з якої вбили Клер. Усе зійшлося. Ти не повідомила, де ти дістала її. Тепер я знаю, що з тієї ж зброї вбили ще й Джо. Як це може бути?

— Є лише одна відповідь, — сказала Майя.