Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 80)

Ізабелла сідала до пікапа, на пасажирське сидіння.

У Майї було два варіанти. Вона могла повернутися до свого авто й поїхати за ними. Вона б серйозно подумала про можливість переслідування пікапа, але боялася, що загубить їх, а відстежити пікап без телефона вона не могла.

Або ж…

Годі.

Вона поспішила до автомобіля, відчинила задні двері, прослизнула всередину, приклала пістолет до голови Гектора.

— Руки на кермо, — тоді махнула дулом у бік Ізабелли, повернула його до черепа Гектора й додала: — Ти теж, Ізабелло. Руки на приладовий щиток.

Обоє шоковано дивилися на неї.

— Негайно.

Вони повільно поклали руки за її наказом. Пам’ятаючи, як вона недооцінила Ізабеллу, коли вони востаннє стикались, Майя нахилилася вперед і схопила її сумочку. Зазирнула всередину.

Так, там був перцевий спрей разом із мобільним телефоном.

Мобільний Гектора був у підставці для чашки. Майя взяла його й вкинула до Ізабеллиної сумочки. Цікаво, що в Гектора з собою. Не відводячи від нього зброї, вона швиденько обмацала його в найімовірніших місцях схову. Нічого. Вона взяла ключі від пікапа й поклала в ту ж сумочку, кинула її на підлогу перед собою, а тоді побачила дещо, що змусило її зібратися.

Її увагу привернув колір…

— Чого ви хочете? — запитала Ізабелла.

На підлозі за сидінням водія лежала купа одягу.

— Не можна так просто наставити пістолет…

— Замовкни, — сказала Майя. — Якщо видаватимеш якісь звуки, крім дихання, я прострелю Гекторові голову.

Зверху на купі лежала сіра толстовка. Вона відкинула її ногою, і тоді так чітко, що Майя від люті мало не натиснула на спусковий гачок, на світ з’явилася надто знайома сорочка лісового зеленого кольору.

— Говори, — сказала Майя.

Ізабелла витріщилася на неї.

— Маєш останню можливість.

— Мені нема чого сказати.

Натомість почала говорити Майя:

— Гектор приблизно такої ж будови та зросту, як Джо. Припускаю, він і зіграв Джо у вашому відео? Ти впустила його до будинку. Він розіграв сцену. Лілі знає Гектора й радо піде до нього. Тоді ви взяли обличчя Джо з… — та усмішка, яку вона бачила на відео. — Господи, це з нашого весільного відео?

— Нам нема чого вам сказати, — промовила Ізабелла. — Ви нас не вб’єте.

Годі. Майя перехопила пістолет зручніше й різко опустила металевою задньою частиною на ніс Гектора. Він голосно хруснув. Гектор завив. Крізь його пальці просочилася кров.

— Може, я вас і не вб’ю, — сказала Майя. — Але перша куля піде йому в плече. Тоді в лікоть. Тоді в коліно. Тож говори.

Ізабелла завагалася.

Майя знову перехопила пістолет і вдарила Гектора, тепер у вухо. Він застогнав і повалився набік. Ізабелла інстинктивно відсахнулася від щитка, прагнучи підхопити брата. Майя дала їй ляпаса пістолетом, дозуючи силу так, щоб їй було боляче, але без серйозних пошкоджень.

Тепер у Ізабелли теж пішла кров.

Майя не зрушила з місця.

— Ми зробили це, бо ви вбили Джо!

Майя зберігала кам’яний вираз обличчя.

— Хто вам сказав?

— А яка різниця?

— Ти думаєш, що я вбила свого ж чоловіка, — сказала Майя, киваючи на пістолет у руці. — То чому б мені не застрелити твого брата, як гадаєш?

— То була наша мати, — заговорив Гектор. — Вона сказала, що ви вбили Джо. Що ми маємо допомогти довести це.

— Як допомогти?

Гектор сів.

— Ви його не вбивали?

— Як допомогти, Гекторе?

— Як ви й сказали, я вбрався в одяг Джо. Ми записали це на приховану камеру. Я взяв SD-картку, відвіз до Фернвуда. Родина найняла спеціаліста з комп’ютерної графіки та фотошопу. Через годину я повернувся до вашого будинку з карткою, Ізабелла поставила її назад.

— Чекай, — сказала Майя. — Звідки ви знали, що я встановила камеру?

Ізабелла пирхнула.

— Раптом після похорону у вас з’являється нова цифрова фоторамка, уже повна фотографій вашої родини? Я вас прошу. Ви — єдина відома мені мати, яка не тримає всюди фотографій дочки. Ви навіть її малюнки ніде не вішаєте. То коли я побачила цю рамку… Ви, мабуть, вважаєте мене дурепою?

Майя згадала, якою хорошою, уважною Ізабелла була на відео, завжди посміхалася.

— То ти що — розповіла про неї матері?

Ізабелла не відповіла.

— Я припускаю, це була її ідея — бризнути мені в очі перцевим спреєм.

— Я не знала, як ви відреагуєте, коли побачите відео. Я просто мала забрати у вас картку. Щоб ви не могли показати її іншим.

Вони хотіли ізолювати її.

— Якби ви показали її мені, — вела далі Ізабелла, — я мала поводитися так, наче я нічого не бачу.

— Чому?

— А ви як вважаєте?

Усе було очевидно.

— Я мала десь помилитися, засумніватись у своєму здоровому глузді…

Голос Майї поплив. Вона дивилася повз них, у лобове скло пікапа. Ізабелла та Гектор глянули на неї, тоді повернулися до того, що привернуло її увагу.

Там, просто перед пікапом Гектора, стояв Шейн.

— Тільки поворухніться, — сказала Майя Гектору й Ізабеллі, — і я вас застрелю.

Вона відчинила задні двері, вийшла й забрала з собою Ізабеллину сумочку.

Шейн просто стояв і чекав на неї. Очі в нього були червоні.

— Що ти робиш? — спитав він.

— Вони мене підставили, — сказала Майя.

— Що?

— Гектор одягнув речі Джо. Хтось прифотошопив його обличчя з іншого відео.

— Так Джо…