Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 83)

— Якщо я це і зробила, що з того? — її голос був чистою кригою. — Немає законів проти спроб спіймати вбивцю, правда ж?

— Нічого такого, про що я знала б, — погодилася Майя. — Звісно ж, я від початку про це думала. Ви маніпуляторка. Ви всю свою кар’єру займаєтесь обманом розуму.

— Це психологічні експерименти.

— Семантика. Але я бачила, як Джо помер. Я знала, що він не може бути живий.

— Але ж там було темно, — сказала Джудіт. — Ти могла помилитися. Ти ж якось обдурила Джо, змусила його прийти на те місце в парку. Він теж міг тебе обдурити. Поміняти твої кулі на незаряджені. Щось таке.

— Однак він цього не зробив.

Ніл відкашлявся.

— Чого ти хочеш, Майє?

Жінка проігнорувала його, не зводила очей із Джудіт.

— Навіть якби я не купилася на те, що він живий, якби не зламалася під тиском і не зізналася, ви знали, що я якось відреагую.

— Так.

— Я б зрозуміла, що зі мною граються. Почала б шукати. Можливо, десь зробила б неправильний крок, і ви змогли б звинуватити мене у вбивстві. Я б спіткнулася де-небудь. До того ж вам треба було дізнатися, що саме мені відомо. І ви всі зіграли свої ролі в маленькому психологічному експерименті вашої матусі. Керолайн згодувала мені брехню про те, що їй здається, що її брати живі і що родина платить Кірсу. Усе сфабриковано. Але було стільки всього — камера, зниклий одяг, телефонні дзвінки. Будь-хто засумнівався б у своєму здоровому глузді. Я теж. Я би зробилася зовсім навіженою, якби навіть не розглянула можливість того, що я божеволію.

Джудіт посміхнулася їй.

— Чому ти тут, Майє?

— Хочу спитати у вас дещо, Джудіт.

Вона чекала.

— Звідки ви знали, що я вбила Джо?

— То ти це визнаєш?

— Звісно. Але як ви дізналися? — Майя подивилася на Ніла, тоді на Керолайн. — Керолайн, вона тобі не казала?

Жінка насупилась і розвернулася до матері.

— Я просто знала, — сказала Джудіт. — Мати завжди знає.

— Ні, Джудіт. Ви знали, що я вбила його, бо знали, що в мене є мотив.

Керолайн промовила:

— Про що це вона?

— Джо вбив мою сестру.

— Це неправда, — промовила Керолайн голосом розбещеної дитини.

— Джо вбив Клер, — сказала Майя. — І твоїй матері було про це відомо.

— Мамо?

Очі Джудіт палали.

— Клер крала в нас, — сказала вона.

Керолайн:

— Мамо…

— Більше того, Клер намагалася нас усіх знищити — ім’я Буркеттів, наш статок. Джо тільки хотів її зупинити. Він пробував домовитися з нею.

— Він катував її, — сказала Майя.

— Він запанікував, визнаю. Вона не розповіла йому, що зробила, не видавала інформацію. Я не виправдовую його поведінку, але все почала твоя сестра. Вона вирішила знищити цю родину. Ти, Майє, мусиш розуміти. Вона була ворогом. А ворога атакують на повну силу. Відбиваєшся, чим можеш. Без милосердя.

Майя відчула лють, однак не дала їй себе поглинути.

— Ви дурна, зла жінка.

— Гей, — то Ніл намагався захистити матір. — Годі вже.

— Ти не розумієш, так, Ніле? Ти думав, що Джо намагався захистити багатство родини? Що справа в «ЕАС Pharmaceuticals»?

Ніл глянув на матір так, що це лише підтвердило Майїні слова. Вона мало не розреготалася. Повернулася до Джудіт.

— Так вам Джо сказав, правда? Клер викрила ваші фармацевтичні махінації. Довкола тебе все почало занепадати, і ти, ти, Ніле, більше не міг довіряти матусиному плану. Ти запанікував і відправив за мною шибайголів. Хотів побачити, що я знала. Розповів їм про мій психічний стан. Сказав, що якщо вони скажуть, що на мене чекає Джо, то я — що? Зламаюся?

Ніл дивився на неї з неприхованою ненавистю.

— Принаймні ти станеш слабшою.

Джудіт заплющила очі.

— Яке безглуздя, — пробуркотіла вона.

— «Джо чекає». Так сказав той хлопець. І тут ти помилився, Ніле. Розумієш, якби за цим стояв Джо, якби він відправив людей за мною, він би точно розповів, що я буду озброєна. Ці хлопці того не знали.

— Майє?

То була Джудіт.

— Ти вбила мого сина.

— Він убив мою сестру.

— Він мертвий. Його не можна переслідувати. Але тут троє людей чули твої свідчення. Ми відкриємо справу.

— Ви не розумієте, — сказала Майя. — Джо не просто вбив мою сестру. Він убив Тео Мора…

— Це був жарт, який просто пішов не так.

— Він убив Тома Дуґласса.

— У тебе немає доказів.

— І він убив свого брата.

Тоді всі зупинилися. Кілька секунд у кімнаті панувала мертва тиша, така важка, що здавалося, наче меблі теж затримали подих.

— Мамо? — то була Керолайн. — Це ж не може бути правдою?

— Звісно, ні, — сказала Джудіт.

— Це правда, — сказала Майя. — Джо вбив Ендрю.

Керолайн повернулася до Джудіт.

— Мамо?

— Не слухай її. Вона бреше.

Але тепер у голосі Джудіт учувалося тремтіння.

— Я сьогодні їздила до Крістофера Свейна, Джудіт. Він розповів мені, що Ендрю зламався, що на тому човні він пригрозив Джо здати їх усіх за те, що вони зробили з Тео. Тоді Ендрю пішов один на горішню палубу. І Джо пішов за ним.