Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 43)
— Що ти знаєш про Кірса? — спитала його Майя.
— Це той коп з відділу вбивств, який працює зі справою Джо?
Майя кивнула.
— Небагато. У нього хороша репутація, але не те, щоб ми сильно дружили з поліцією Нью-Йорка. А що?
— Пам’ятаєш сестру Джо, Керолайн?
— Так.
— Вона сказала, що родина платить Кірсу.
Шейн скривився.
— Що ти маєш на увазі — платить йому?
— До десяти тисяч, три виплати.
— За що?
Майя знизала плечима.
— Вона не знає.
Майя розповіла Шейну те, що Керолайн повідомила їй про платежі, про її пароль, про те, як сама Майя вирішила зачекати й не конфліктувати з Нілом чи Джудіт.
— Це якась маячня, — сказав Шейн. — Якого біса родина Джо даватиме хабарі Кірсу?
— Це ти мені скажи, — відповіла Майя.
Він трохи подумав.
— Ми обоє знаємо, що багатії дивні люди.
— Знаємо.
— Але платити Кірсу, сподіваючись, що він краще працюватиме, чи що? Щоб він зробив справу Джо пріоритетною? Вона вже така. Чи Буркетти думають, що копи потребують чайових?
— Не знаю, — сказала Майя, — але є ще дещо.
— Що саме?
— Керолайн каже, що родина почала платити Кірсу
— Маячня.
— Вона так вважає.
— Вона помиляється. Це просто не складається. Чому б це вони давали Кірсу гроші до вбивства?
І Майя знову сказала:
— Я не знаю.
— Як же вони могли передбачити, що Джо вб’ють і саме цей детектив розслідуватиме його справу? — Шейн похитав головою. — Знаєш, яка тут найімовірніша відповідь?
— Ні.
— Керолайн тебе розіграла.
Майя замислилася.
— Та ну, вся ця історія з підключенням до мережі у твоїй присутності, і раптом — бац! — пароль змінено? До біса переконливо, так?
— Справді, — погодилася Майя.
— Тож вона бреше. Хоча… стоп, проїхали.
— Що?
Шейн розвернувся до неї.
— Керолайн жінка дивакувата, так?
— Дивачка першокласна.
— То, може, вона і не бреше, — сказав Шейн, захоплений новою теорією. — Може, вона просто все це собі уявила. Сама подивися. Є першокласна дивачка. Її брата вбили. Ви всі зустрічаєтеся для обговорення його заповіту. Тоді воно скасовується через бюрократичний безлад, так?
— Не просто безлад, — сказала Майя. — Щось не так із довідкою про смерть.
— Ще краще. То це для неї стрес.
Майя спохмурніла.
— То вона вигадала, що дізналася про платежі копу з відділу вбивств?
— Цей варіант наразі не гірший за інші, — Шейн випрямився. — Майє?
Майя знала, що так буде.
— Припини це, будь ласка, — сказав він.
— Що припинити?
Шейн скривився.
— У мене животик болить, коли ти мені брешеш.
— Я тобі не брешу.
— Семантика. Що ти мені недоговорюєш?
Мабуть, усього забагато. І знову Майя завагалася, чи не розповісти йому більше, і знову рефлекторно виринуло бажання захистити його. Вона подумала, чи не повідомити хоч би про другий телефон, який приховувала Клер, але це привело б до Корі, а туди звертати Майя не хотіла. Про побачене на відео з прихованої камери вона йому теж не говорила, але і це могло почекати. Краще бути обережною. Завжди можна розказати якісь речі згодом, але вони ніколи не залишаться невідомими.
Шейн схилився до неї, переконавшись, що ніхто їх не почує, і тоді прошепотів:
— Куди ти поділа ту кулю?
— Облиш це.
— Я зробив тобі величезну послугу.
— А твої послуги, Шейне, завжди підвішені на мотузці?
Репліка повисла в тиші, як Майя і здогадувалася. Вона звернула тему назад до Керолайн.
— Ти сказав дещо цікаве про силу стресу для Керолайн, — сказала Майя.
Шейн чекав.
— Вона не лише про Джо говорила, а й про іншого свого брата.
— Ніла?
Майя похитала головою.
— Ендрю.