Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 38)
— О?
— Ви вважаєте, що таємниці — це погано, тому розкриваєте їх, і до біса можливі наслідки.
— У принципі, це доволі близько.
— То пропустимо вступ із поясненнями. Звідки ви знаєте мою сестру?
— Вона вийшла зі мною на зв’язок, — сказав Корі.
— Коли?
Він завагався.
— Я не радикал. Не анархіст. Нічого такого.
Майї було начхати на те, як це насправді називається. Вона хотіла знати про Клер і те, чому він її переслідував. Але не хотіла перебивати, якщо це не обов’язково, не хотіла збити його з настрою відвертості. Тож просто мовчала.
— Ваша правда щодо таємниць. Я почав із хакерства. Зламував сайти заради веселощів. Великі компанії, уряди. Це була гра. Але тоді я побачив їхні таємниці. Побачив, як ті, хто має владу, знущаються з нормальних людей… — він схаменувся. — Ви ж не хочете слухати цю промову, так?
— Не дуже.
— У будь-якому разі, ми більше не займаємося хакерством. Ми даємо небайдужим свободу казати правду. От і все. Тому що люди не можуть себе контролювати, коли йдеться про владу та гроші. Така людська природа. Ми перекручуємо правду, щоб вона вийшла нам на користь. Тож є люди, які працюють, наприклад, на сигаретні компанії — це не жахливі люди, не злі. Вони просто не можуть робити правильні речі, бо це не в їхніх інтересах. Ми, люди, неймовірні, коли справа стосується самовиправдання.
А ще обіцяв без промов.
Увійшла офіціантка, убрана в топ завширшки приблизно зі стрічку для волосся.
— Вип’єте? — спитала вона.
— Майя? — поцікавився Корі.
— Я не буду.
— Мені содову з лаймом, будь ласка.
Офіціантка вийшла. Корі повернувся до Майї.
— Люди вважають, що я намагаюсь ослабити уряди чи бізнеси. Насправді я хочу протилежного. Я хочу посилити їх, змусивши робити правильні речі, справедливі. Якщо ваш уряд чи бізнес побудований на брехні, натомість збудуймо його на правді. Щоб жодних таємниць. Жодних таємниць, ніде. Якщо мільярдер платить урядовцю, щоб отримати нафтове родовище, нехай люди про це знають. У вашому випадку, якщо уряд вбиває у війні цивільних…
— Ми не цим займаємося.
— Так, знаю, це супутні втрати. Термін чудовий і вкрай нечіткий, чи не так? Байдуже, чим ви це вважаєте, випадковістю чи навмисними діями, люди мають знати. Ми можемо і далі виступати проти війни. Але ми мусимо знати. Бізнесмени брешуть і обманюють. Спортсмени брешуть і обманюють. Урядовці брешуть і обманюють. Ми знизуємо плечима. Але уявіть собі світ, де цього нема. Уявіть собі світ, де замість нечесної влади все прозоро. Уявіть світ, де нема зловживань чи таємниць.
— А єдинороги та пилок фей у цьому світі є? — спитала Майя.
Він осміхнувся.
— Думаєте, я наївний?
— Корі… Можна називати вас Корі?
— Прошу.
— Звідки ви знаєте мою сестру?
— Я вже сказав — вона вийшла зі мною на зв’язок.
— Коли?
— За кілька місяців до своєї смерті. Надіслала на мій сайт електронного листа. І він дійшов до мене.
— Що в ньому було?
— У листі? Вона хотіла зі мною поговорити.
— Про що?
— А ви як думаєте, Майє? Ви.
Повернулась офіціантка.
— Дві содові з лаймом, — вона дружньо підморгнула Майї. — Я знаю, що ви не замовляли, але, може, вам захочеться пити.
Вона поставила склянки на столик, широко всміхнулася Майї й пішла.
— Ви ж не натякаєте, що той запис бою злила Клер?..
— Ні.
— …Бо у неї ніяк не могло бути доступу…
— Ні, Майє, я не про це говорю. Вона зв’язалася зі мною після того, як я оприлюднив плівку.
Це було зрозуміліше, але відповідей не давало.
— Що вона сказала?
— Саме тому я й намагаюся пояснити вам нашу філософію биття у дзвін. Про звітність та свободу.
— Я не розумію.
— Клер зв’язалася зі мною, бо боялася, що я збираюсь оприлюднити решту запису.
Тиша.
— Ви ж розумієте, про що йдеться, так, Майє?
— Так.
— Ви розповіли про це Клер?
— Я про все їй розповідала. Ми розказували одна одній. Принаймні я так вважала.
Корі всміхнувся їй.
— Вона хотіла захистити вас. Попросила не оприлюднювати аудіо.
— І ви не опублікували його.
— Саме так.
— Тільки тому, що про це просила Клер.
Він відпив трохи содової.
— Я знаю одну людину. Точніше — групу. Вони вважають себе такими ж, як ми. Але це не так. Вони теж розкривають таємниці, але індивідуальні. Подружні зради, уживання стероїдів, помста через порно, такі штуки. Особисті проблеми. Якщо хочеш зробити щось неетичне анонімно, ця група тебе викриє. Як ті хакери з сайтом подружніх зрад минулого року.
— І ви з цим не згідні?
— Я — ні.
— Чому? Хіба ж вони не позбавляють світ таємниць?
— Цікаво, — сказав він.
— Що?
— Ваша сестра теж вдалася до цього аргументу. Я б не сказав, що ми лицеміри, але ж кожен обирає свої теми, хіба ні? Тут нікуди не подінешся. Я не опублікував аудіо з тієї плівки, бо мав на те свої, егоїстичні причини. Планував зробити це згодом, аби це одкровення мало якомога сильніший вплив. Більше відвідин мого веб-сайту, більше розголосу моїй темі.