Григорий Сковорода – Українська байка (страница 91)
З одним рибалкою він дуже подружив,
Хоч перед другими пиндючився спесиво.
Рибалка рибку дбав і у мішках носив,
А старшина товстів і багатів на диво...
Раз ласуни, як водиться у них,
Поснідать добре захотіли;
На сковороду положили
Десятків два карасиків живих;
Сметанкою як слід пообливали
І на жарку їх шкварить прийнялись;
Вони і в голову собі не покладали,
До чого дожились.
Якраз в той час король там опинився.
— А що, — питає він, — тут діється у вас? —
І на рибалку страшно подивився... —
Се хто такий? Чого прибув до нас?
— Се, — каже Лис, — се мій... письмоводитель...
— На біса! — Лев ричить. — Де взявся, відкіля?
— Сусіднього села покорний житель,
Не бачив зроду короля, —
Промовив Лис і зирк на таганочок,
А там карасики шкварчать,
Справляють бідненькі таночок,
Аж хвостиками ляпотять.
— Що ж то таке? — про рибу Лев питає.
Лукавий Лис поважно докладає:
— Великий господар!
Се безголоса твар
Пред королем своїм ликує,
Радіє і танцює...
— Чого ж се на сковороді, —
Допитується Лев, — а не в воді? —
Лис засмутивсь і ледве дише...
— Дозволив я, щоб їм було видніше
Побачить відсіля
Ясновельможнішого короля!
— Нащо ж вогнем печеш?.. Брехнею припахає! —
Лис тільки хвостиком виляє...
Лев витріщивсь на старшину
І заричав ще дужче: — Ну?! —
А той круть-верть, неначе у капкані:
Мовчить, язик прилип к гортані;
Рибалка труситься, стоїть як пень,
Не розшолопає — чи ніч, чи день...
— Так от як ви! Мошенники! Поганці! —
Лютує Лев. — Видумуєте танці?
Так я ж вас проучу, коли ніхто не вчив! —
І він обох на землю повалив...
Чи так-то воно ждалось,
А он як склалось!
Карасикам сердешним довелось
На сковородці танцювати,
Зате ж і сим тепер прийшлось
У короля під лапами співати.
Так їм і треба, бісовим синам!
Не все ж терпіть і карасям!
Щоб, розбалакавшись, не влізти «в проволочку»,
Я швидше ставлю точку.
МУЗИКИ
Десь у веселому краю
Зійшлися у гаю
Ведмідь товстий та волохатий,
Всесвітній пасічник-ласун,
Завзятий Цап-стрибун,
І телепень Осел ухатий. 
