Григорий Сковорода – Українська байка (страница 90)

І при  щасті  знайте міру.

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ

У степу,  в траві  пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи  в пшениченьку, чи в жито, Досхочу  розкошував І цілісінькеє літо, Не  вгаваючи, співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма... Коли гульк  — аж в степ  широкий Суне  злючая зима. Коник плаче, серце  мліє; Кинувсь він  до Мурав’я: — Дядьку, он  зима  біліє! От тепер  же згину  я! Чуєш  — в лісі ворон кряче, Вітри  буйнії  гудуть? Порятуй, порадь, земляче, Як  се лихо  перебуть! — Опізнився, небораче, — Одказав земляк йому,  — Хто кохав  життя  ледаче  — Непереливки тому. — Як  же в світі  не радіти? Все кругом тебе  цвіте,  — Каже  Коник, — пташки, квіти, Любе  літечко на те; Скочиш на траву  шовкову — Все співав  би та співав. — На  таку  веселу  мову Муравей йому  сказав: — Проспівав ти літо  боже,  — Вдача  вже  твоя  така,  — А тепер  танцюй, небоже, На  морозі гопака!

ТАНЦІ

За тридев’ять земель... забув, признаться, де... Був  собі  Лев — король силенний, Такого не було  ніде  — Страшенний, здоровенний; Якби  наткнувсь хто невзначай, То,  певно, вмер  би з переляку; Одним він  махом, під случай, Бувало, вб’є  скотину всяку. Багатий дуже був той  край, Де він  королював; чого  не забажай, Всього  було  доволі: Вовків в лісах,  зайців у полі І птиці повно у гаях Такої  і такої, І риби  всякої, великої й малої, В озерах  і ставках. Хороший, тихий  край; усі розкошували І добре  крали. У короля служив  і Лис; Він  над  озерами був старшиною, Щоб не орудовав ніякий біс Над  королівською водою. Лукавий Лис  — усюди  Лис, Не  раз  про  його, може, чули, — Дотепний, мудрий, як  той  біс, Куди  б його  не повернули.