Григорий Сковорода – Українська байка (страница 76)

Мишва таку  приміту знає: У кого  довший хвіст — той розум  більший має, А хто свій  хвіст ізбув, Той  дурнем всюди  був — Чи  то в якій-небудь пригоді, Чи  на війні, чи у поході. От через  тиждень, в темну  ніч, Справдилась Пацюкова річ: Була  між  ними перша рада. Зібралася як  слід уся громада; Посіли, гомонять... Аж гульк — і куций є між  ними... Ну що  його  робить з дурними? Ну як  утерпіть — не сказать?.. Пацюк углядів  молоденький — Та зараз  дядька штовх  тихенько. — А що  ж се, — каже, — як  се так? Відкіль  се взявся неборак? Чому  ж йому  ніхто  не вкаже? Та се вже,  справді, сором, глум!.. — Цить, язикатий! — дядько каже. — Бо  то ж мій  кум...

ПАН НА ВСЮ ГУБУ

В якійсь далекій стороні... В Німеччині... в Туреччині... Та ні!.. (Таку  ледачу  пам’ять маю, Що  й не згадаю). Далеко десь,  серед  чужих  країв, Пан на всю  губу жив, У розкоші, як  пану  подобає; Суддею  б то,  чи що,  служив (Чи  справді є там  суд — хто його  знає!)... Жив, хороше і їв,  і пив, Нічого не робив, Підписував, що  скажуть люде, Не  знаючи, що  з того  буде. Так живучи, про  що  тужить? Два  віки  б жить, Не  сподіваючись умерти, — Та от біда: як  набіжить — Не заховаєшся від смерті... Настав той  скорбний час  — І панів  вік погас, Сказати просто — вмер,  та й годі,  — Спокійно, тихо,  мов  заснув... Засумували всі в господі, Бо  добрий господар він  був. Як  не живи, а на тім світі Про  все одвіт  оддай, На панство не вважай, Бо  там  не те, що  у повіті. Явивсь мій  пан,  стоїть  і жде, І думає:  «Ну,  що  то буде?..» Аж дивиться — громада йде, Усе старі,  поважні люде. — Ну,  брате, — кажуть, — як  ти жив? Добро  чи зло  робив? — А що  ж, панове, — пан  мовляє, — Нічого не робив, Мене усяке  добре  знає: Суддею  був,  для  себе  жив, Про  все мені  було  байдуже... — Ну,  добре  ж, — кажуть, — милий друже, Гаразд, що  так  ти жив. А нуте,  братця, одчиняйте