18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Григорий Сковорода – Українська байка (страница 56)

18
То буде вже  панам Вовкам робота; А Лев,  та з ним  і ми  всі,  будем  в стороні... — Така  порада всім  прийшлася дуже всмак, І похвалив Лисицю всяк. А діло  так  пішло, що  й справді під кінець Не  стало  ні рябих, ані  других  Овець... Яка  ж тоді пішла про  діло  те помовка? А, бачите, така: Що  Лев собі  як  Лев,  та вся  біда від Вовка!.. Усяк, хто має  вуха, Щоб слухати, — хай слуха.

Леонід ГЛІБОВ (1827 — 1893)

ВОВК  І КІТ

В село  із лісу Вовк  забіг... Не  думайте, що  в гості,  братця! Ні,  в гості  Вовк  не забіжить; А він  прибіг, щоб  де-небудь сховаться: Проклятий люд з собаками настиг... І рад би Вовк  в які  ворота вскочить, Та лишенько йому:  куди  не поглядить — Усюди  Вовченька недоленька морочить, Хоч сядь  та й плач; Ворота, як  на те ж, кругом усі заперті, А дуже Вовкові не хочеться умерти (Бо  ще він  не нажився,  бач!), А гірше  од людей  — од видимої смерті... Коли глядить — На  загороді Кіт  сидить, На сонечку мурликає-дрімає. Підскочив Вовк  і до Кота  мовляє: — Котусю-братику! Скажіть мені  скоріше, Хто із хазяїнів отут усіх добріший? Я хочу попрохать, щоб  хто мене  сховав На  сей  недобрий час.  Я б у пригоді став!.. Чи  чуєш  гомін  той?  За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди  ж мені  поткнуться?.. — Проси мерщій Степана, Він  добрий чоловік, — Кіт  Вовкові сказав. — Так  у його  я вкрав  барана. — Ну,  так  навідайсь до Дем’яна. — Е,  і Дем’яна я боюсь: Як  тільки  навернусь, Він  і згадає  поросятко. — Біжи  ж, аж ген  живе  Трохим! — Трохим? Боюсь зійтися з ним: З весни ще злий  він  за ягнятко! — Погано ж!.. Ну...  а чи не прийме Клим? — Ох,  братику!  Теля  я в його  звів! — Так  ти,  бачу,  усім тут добре  надоїв, — Кіт  Вовкові сказав, — Чого  ж ти,  братику, сюди  і забігав? Ні,  наші  козаки ще з розуму  не спали, Щоб Вовка  од біди  сховали! І так-таки ти сам  себе  вини: Що, братику, посіяв, те й пожни!

ВОВК  І ВІВЧАРІ

Раз  Вовк  тихесенько підкрався... Всім  відомо, куди  він  звик  ходить І де він  лиха  набирався, — Та що  ж робить, Коли на те вже  Вовк  удався, Щоб овечок давить! І сей  раз  він  туди ж попхався. Тихесенько кошару обійшов; Прислухався — не чуть, мерщій на тин  зоп’явся,