Григорий Сковорода – Українська байка (страница 30)
Раз Крила в Вітряка гуділи й оротали,
Що все село вони насущним годували;
А Камінь, П’ятірня і Колесо... мовчали.
Приказують, що хто мовчить,
Той двох навчить.
ПАН ТА МУЖИКИ
Щедушний пан казав:
— Чого ті мужики такі гладкі, здорові,
І шиї — як волові...
А я лежав, лежав,
Чого не пив, чого я не їдав! —
На річ його мужик так нищечком шептав:
— Здоров’ячко — трудами наживають,
А лежні — й під млином згнивають.
ПАНСЬКИЙ КІНЬ
Хома кричав до кума:
— Дивись, як панський Кінь із жиру розіграв!.. —
А Кінь, ухоркавшися, дума:
«Не грав би я, якби батіг не підганяв».
Халяндри циганча скакало:
Не танців циганча, а хліба забажало!
АНДРІЙ
Андрій купив собі суконця на сіряк,
Та, щоб кравцям, бач, грошей не давати,
Затіяв шити сам, а лучче той п’ятак,
Що мав кравцеві дать, про нужду приховати.
От краяти почав, та ізчикрижив так,
Що хоть пиши пропала вся сукнина!
Вже рад би мій Андрій, щоб вийшла хоть свитина!
Уп’ять за ножиці: общикав, общипав,
Що вже й штани з сукна насилу б ізібрав,
Якби шматочки позшивав.
Які ж штани з кусків? Подумав, погадав
Та із сукна вершок на шапку настачав.
Бач, пожалів Андрій кравцеві заплатить,
Та замість сіряка став шапочку носити,
А шапці наготи одній же не прикрити, —
Так він у шапочці та на печі сидить.
БАЙКИ
Давно, давно Езоп байки писать начав,
Осміював звіряк, над миром глузував,
Кричав на гріх зо всеї мочі
І пальцем тикав людям в очі.
А що ж він викричав? Не став гусак орлом,
Не заревів ведмідь волом,
Не привикає вовк до сіна,
Не вижав патоки із хріна;
Не надовбив ума Максимові в маслак,
Не вкоротив рогів у Сидора на лобі,
Не відірвав хвостів в відьом та в вовкулак...
Грішить хрещений люд без каяття й при гробі!
Та нащо ж я байки пишу ще, неборак?
Та так!
ГРОМАДА
У Марковім садку свиня діру пробила
І ввесь садок порила.
Свиня — сусідова. Мій Марко звів пеню
Та на сусідову свиню.
Уздрівши шкоду всю, громада присудила:
«Щоб Маркова кобила
Сусідський огород і улицю порила».
Лиха б година вас, таких суддів, побила!
ПРОКОПОВА ЖІНКА
У Прокопа хороша жінка з-сина;
А Прокіп пробі все кричав, 
