Григорий Сковорода – Українська байка (страница 2)

Хто дужчий, той  і прав. А сей  шматок четвертий Чи  тілько  б хто зайняв, Той  буде сам  пожертий.

ВОВК ДА ЯГНЯ

Із рудки  прудкої Ягнятко воду пив. Злий Вовк  натщесерце побачив те з кущів І баки  визвірив — шукав  якой придирки Да клами цокотав, завив  на його  з гірки: — Ледащо!  Як  ти смів  мні  водопій мутить? На  капость? Га? На  глум! Щоб як  не дати  пить! Постій! Ось  я тобі,  лукавий враг  незбожний. — Змилуйся, пан  вельможний! — Ягня  йому  в одвіт.  — Я ниже  пана  пив;  ізвольте розсудить: Багно против води  чи може  бак  носиться? — Глянь, миршаве, й воно  ще дума оправдиться, А прошлий рік  мене  ти лаяло  при  всіх. — Я! Прошлий рік! А як  се лучитися мало, Коли ще прошлий рік,  крив  біг, Мене й на світі  не бувало, Бо  я сосу  ще мать. Се свідками могтиму доказать. — Брехня! Коли ж не ти,  дак,  певно, се твій  брат! — А брата  я не маю. — Ти знов  почав  брехать!.. Я время утрачаю, Я чую вже  давно, що  вся  твоя  сім’я, Собаки, вівчарі, ви всі мене  б примили Да в ложці  б утопили. Живцем із’їли! Всіх більше  ти! Ось  я Задам тобі,  моєму  лиходію!  — Да бідного вхопив за шию, В ліщину одімчав, там  без суда й позвів Його із’їв. Хіба не те ж у нас?  Хто міщний да багатий, Той  прав;  а неборак хоч прав, да винуватий.

ПІВЕНЬ ДА ЛИСИЦЯ

Один  старий моторний Півень В обід  у зній  забравсь далеко від жилля, Сів  одпочить на дуб в тіні  проміж гілля. Підкралася Лиса  (лукавий звіку  злидень). І каже  з ласкою, стончивши голосок: — Здоров був,  серденько, добрий день! Спустись, родинонько, до мене  на часок; Чи  чув? В нас  з дробиной це згода  вже  із тиждень? Я ж се на радощах прибігла повістить. Одложмо колотню да нум  по-братськи жить; Спустися, братику, я тебе  поцілую. — О,  поздоров тебе,  мій  любий брат,  гаразд, — Їй  Півень одвічав. — Я дуже згоді  рад, Спасеть тебе  за добру  вість  такую!.. Зараз... А глянь же,  глянь, якая  пиль  курить! Се,  мабуть, ще гонці  сей  мир  благовістить... Ні,  бачу,  се хорти  з ошийником на шиї. Пожди же,  я спущусь, чого  тебе  барить! — Прощай! — Лиса  на те. — Мні  треба  йти  борзіє Ще  дробини оповіщать. — Да в гай  чимдуж навскоки Пустилась утікать. А Півень ошукав, вхопившися за боки, Над  ляком хитрої  узявся реготать... Як  любо  брехуну  брехнею одвертать!