Григорий Сковорода – Українська байка (страница 112)

Обуха  батогом не перебити; А от мені  — хоч і довіку  б так... Живу у горницях, на килимах качаюсь, Жартуючи на сміх; Частенько з панночками граюсь І лащуся до них; І м’яко спать  мені,  і ласо  можна їсти, І бігаю  не в бур’янах, Сухенькі лапки, хвостик чистий, Не  так,  як  твій,  у реп’яхах... — Ет,  реп’яхами дорікаєш! — Сказав Бровко. — А пам’ятаєш, Як  у пекарні був щеням? Чи  так  жилося там? Замурзаний під лавкою тинявся... — Веселий Цуцик засміявся І каже:  — То колись було, Та загуло... Дивись тепер, а не рівняй малого!  — І він  спесиво глянув  на Бровка. — Як  бачу,  ти не робиш там  нічого, — Сказав Бровко, — за що  ж се честь  така? — Дурний Бровко! Не  розумієш, — Звиняй, що  так  кажу,  — Я те роблю, чого  ти не зумієш: На  задніх  лапках я по-вченому служу,  — «Щоб  ти сказивсь!» — Бровко собі  шепоче, А вимовити не посмів, Бо  Цуцик дуже запанів: Скубне й Бровка, коли  захоче. Бровко мовчить, і я мовчу, Води  не сколочу... Вам  сміх,  мені  гостинців в’язка. Чи  гарна  моя  казка?

СОЛОМ’ЯНИЙ ДІД

Щоб Горобців шкодливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда  приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче  бити; Горобчики сміються у кутку, — Вони, пройдисвіти, дознались, Що  то химера, не злякались І шкоду  роблять у садку. — Чи  вам  обридло в світі  жити? — Озвавсь Пацюк. — Он  Дід стоїть. Лозиною вас хоче  бить, Тікайте швидше, дуросвіти! — А Горобці кричать: — Найшов дурних! Ми  бачили ще не таких: У панському саду стояли генерали — Та й тим  на голову  сідали, А се солом’яник... Не  боїмось, Під  носом пурхаєм і сміємось. Такі  Діди  і між  людьми бувають, І нічогісінько не помагають; А час  би людям перестать Солом’яного Діда  пхать І тільки  горобців смішити; Тепер не пугалом добру  навчать, Нам треба  іншого бажать — Живого слова  правди і просвіти.

ЗОЗУЛЯ  Й ГОРЛИЦЯ

Зозуля Горлиці жалілась, Що  доля  їй недобрая судилась; Мов  сирота вона, тиняється сама,