Григорий Сковорода – Українська байка (страница 108)

І божу  мудрість величають... Що  ж, Жучку, досі  ти Добув  у темноти? Собі  нічого і нікому; Цілісінькую ніч  гайсаєш по-дурному, А блисне світ — ти лобом  у вікно, Не  розуміючи, нащо і що  воно... Шкода з тобою  розмовляти, Даремно час  теряти, Ти — Жук,  а я — Бджола, Прощай! — і загула. — Куди  тобі! Яке  казання вдрала, — Промовив Жук.  — Розумна дуже стала! Так  недотепний, темний чоловік Недолюбляє ясної освіти, Бо,  як  той  Жук,  до темноти привик; А дай  йому  хоч зернятко просвіти, Не  буде він,  як  Жук,  гудіти, У його  загуде,  як  Бджілочка гула, Розумна правда і хвала.

ПЕРЕКОТИПОЛЕ

Котилося через  поле Перекотиполе — Довідаться щастя й горя Край Чорного моря. Розходилися поляне, Аж серденько в’яне: Одні  на сміх піднімають, Другі  дорікають. — Тю-тю, дурний, розігнався! — Будяк обізвався. — Чого  тебе  вража  сила Отут розносила! — А Півники-самохвали І собі  пристали, Як  горохом обсипають, Сміються, гукають: — А куди,  джиґуне милий, Наш орле  безкрилий, Несе  тебе  дурна  воля Із нашого поля? — Полин гіркий дорікає, Сміху  добавляє: — Буде  пити  меди  й вина У вражого сина. — І Сон-трава не проспала, Словечко сказала: — Він  з дурною головою Не  має  покою. — Одна тільки  не судила Фіалочка мила, Козаченька привітала, В поход  виряджала: — Добудь  слави, нагуляйся, До мене  вертайся, Я сплету  тобі  віночок, Поведу в таночок. — Мовчаливий Ковиль-свідок Сказав напослідок: — Ось  покинь ти,  пане-брате, Стрибання прокляте! Славні бубни  за горами... Живи ти між  нами, Бо  незчуєшся, не вглянеш — В болоті  застрянеш,