Григорий Сковорода – Українська байка (страница 107)

Щоб часу  не теряти. — Побачив Вовк  на шиї  ретязок, — Се що,  — пита, — у тебе  за значок? — Бурмило став  хвостом виляти. — Се,  — каже, — щоб... ланцюг чіпляти... — Ланцюг?! — Вовк  здивувавсь. — На  прив’язі живеш, Туди  й мене  упхнеш! Се, братику, погане діло; Ще  не було  Вовків дурних! — Похнюпився Бурмило, Стоїть  ні в сих ні в тих. — Така  вже,  — каже, — доля  наша! Аби,  мовляли, борщ  та каша  — Поїв І гавкай на Вовків. — Вовк на Бурмила подивився І мовив: — Бодай би не діждать Тим  ланцюгом бряжчать!.. Прощай! — І в чагарник поплівся. Дарма  що  Вовк, а добре  розсудив, Неначе хто навчив, Що  іноді  з’їси  і не доволі, Зате  живеш на волі.

ЖУК І БДЖОЛА

Був  ясний день,  веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина; Під  лопухом у ямці  Жук  сидів І сам  собі  тихесенько гудів, Що  день  йому  обрид, кругом усі товчуться, Що  дуже сонечко і світить, і пече: І гаряче, і боляче, І боязко йому,  сліпуючи, поткнуться, Бо  день  не на добро, а на лихо  зведе... Аж дивиться — Бджола між  квітами гуде, То на одну  присяде, то на другу. Щоб трошечки свою  розважить тугу, Жук,  сміючись, озвавсь: — Здоровенька була! І добренько, що  в гості  прибула; А що,  комашечко, ще долю  веселеньку Потішимо, не помремо? — Хвалити Бога, живемо І діло  робим помаленьку, — Бджола промовила йому,  — Ти ж не летиш чому? Побачив би,  як  все цвіте,  радіє. — Не  хочу,  — каже  Жук,  — і голова  здуріє, Аж зелено в очах  від сонечка того; Нам  краще, як  нема  його, І хоч би не було  — байдуже... Тобі  я,  Бджілочко, дивуюсь дуже І, коли  хочеш, раду дам: Умієш мед робить — і знай  свою  науку, А то ще нате,  мов,  і вам,  — Чому  не брать  таку  солодку штуку! Цікава дуже ти,  нічого  не минеш, Усяку  квіточку перебереш, І треба, і не треба, Коли б змогла, поперлась би до неба. — Змолов ти,  Жучку, недоладну річ,  — Бджола йому  сказала. — Твою  головоньку покрила темна  ніч, І світу божого вона  не розпізнала. Турбуються усі, турбуюся і я, Нехай там  буде капля і моя, Нехай і Бджілку люди  знають