Григорий Сковорода – Українська байка (страница 110)

Далеко, аж у степ... І! Добре  б нагулявся, До вечора б додому  не вертався; Літав  би я туди щодня...» Де не взялась Свиня І стала  чухать  об драбину Багном обляпаную спину, Та так  же тре,  аж снасть тріщить; А Хлопчик на Свиню: — Чу-чу, чу-чу! — кричить... Посунулась драбина і упала; Свиня захрюкала і — драла; А Хлопчик на ввесь  двір  заголосив, Як  крейда побілів, Забув  і довгий світ,  забув  і степ  широкий, Страшний йому  зробився дах високий... Хотів  уже скакать — Була  б тоді нахаба! На  щастя, вийшла з хати  Баба І кинулася рятувать. — І як  ти тут, — питає, — опинився? — За Бабу  Хлопчик ухопився. — Я, — каже, — зліз,  драбина тут була, А чорная Свиня прийшла І чухаться  тут заходилась. Драбина хить  — і повалилась, Зоставсь я угорі...  перелякавсь... — Ох,  мій  голубчику маленький! Ще  добре, що  зоставсь! От якби  впав, і був би неживенький, І горенько б тоді було... Чого  ж тебе  туди знесло? — Бабусю!  — каже  він. — Хотів  я подивиться, Чи  дуже довгий світ. — Гай,  гай! Дивився б із воріт, А лізти  високо малому не годиться. Ти,  може, й світ хотів  би облітать? Тепер минулося, а вдруге  не минеться; Бач, в грудях  сердечко, неначе пташка, б’ється, І рученьки, і ніженьки тремтять. Скажу я вам,  не тільки  що  дитині, Як  мудрий дід мовляв мені  колись, Що  вік живи, учися, стережись І пам’ятай, що  є на світі  Свині.

ЦЯЦЬКОВАНИЙ  ОСЕЛ

Додумався Осел, що  він  якаясь мина, Зневагу від усіх доводиться терпіть, Що  надокучила така  лиха  година. Що  треба  і йому  хоч трохи  краще жить. Він  чув,  що  там,  над  морем широченним, Стоїть  гора  одна; На  тій горі,  під дубом  височенним, Сидить всесвітній старшина — По-вченому Юпітером він  зветься, По-простому ж — Ничипір Громовик: Як  гримне — аж земля трясеться, Жахається і звір,  і чоловік. — Піду,  — сказав Осел, — хоч що  вже  буде! Побачимо, чи правду  кажуть  люде, Що  нібито відвага  сльози ллє, А в добрий час  меди  і вина  п’є.  — Прийшов, на гору  зліз, низенько поклонився, А Громовик до його  обізвавсь: — Чого  се ти тут опинився? І як  се ти сюди  пропхавсь? — Приволокла лиха  година! Сміється з мене  всякий біс,  —