Григорий Сковорода – Українська байка (страница 103)

Шубовснув пан  один  і старшина. — Он  воно  як! Се дивне  діло! Признаться, де вже  я не був, Такого дива  і не чув...  — Промовив Севастян несміло. — Отож-то й то! — плете  Гордій. — Місточок неабиякий! Твій  огірок — диковина сказати — Нехай би як  гарбуз, а то ще більше  хати! — Розсердивсь неборак: — Який ти молодець! Попереду ще треба  знати, Які  там  в біса  хати  — Неначе курінець, Такі,  що  ледве  можна влізти, Лягти  або  присісти. — Отак  балакають, ідуть, Вже й потомилися, аж ноги  волочуть. До города  дорога  й не далека, Не  забариться б перейти, Та як  на те така  стояла спека, Що  й місця не знайти; У холодку  — і там  парня, аж в’ялить, Бо  сонечко вогнем неначе палить. Ідуть...  от-от місток... блищить уже й вода. «От,  — дума Севастян, — біда...» — Та й душно ж! — каже  він. — Морока!.. А що,  бак,  річка  тут глибока? — Найглибше під містком, сажнів у два води,  — Сказав Гордій, — а далі хоч бреди, — Прехитра, пане-брате, річка, Дарма  що  невеличка. — Одначе Севастян придумав, що  сказать: — Бач, курява яка,  чобіт  і не пізнать... Ходім  ми  просто через  річку: Обмиєм чоботи та й вийдем на травичку, — І ближче, і чистіш. — Еге,  — додав  Гордій, — і охвітніш... Брехню, як  бачте,  добре  чеше Мій  Севастян, А інший неборак із городян І Севастяна перебреше.

ПЕНЯ

Частенько між  людьми буває, Один  свою  біду на другого  звертає, А іноді  ще так  крутне: Не  можна на людей, так  він  на біса  спхне. Щоб не наскочити на лайку, Я розкажу вам  байку. Жив-поживав козак заможний Клим. Вподобавсь він  щасливій долі: Де не повернеться, вона  усюди  з ним  — І дома, і у полі. Шановний, добрий чоловік; За те йому  ввесь  вік, Сказать до прикладу, кувало  і плескало. І коники були,  і пари  три  коров, І плуг  волів,  і овечат  чимало, За огородом млин молов. Довгенько щось, ще змалечку, у його Оверко-наймит жив; Моторний парубок, дотепний хоч до чого, Усе він  знав, усе гаразд  робив. Ніякий чоловік з гріхом  не розминеться, — І в селах  так,  і в городах; Хоч ходить  кінь  на чотирьох ногах, Та й той  не раз  спіткнеться!