Гео Шкурупий – Двері в день. Міс Адрієна (страница 14)
ПІЗНО, ПІЗНО!..
За рогом вулиці стоїть, притискаючись до стінки, Теодор Гай і дивиться на коней польських вершників, що віддаляються.
НЕСПОДІВАНИЙ НАСКОК ПОЛЯКІВ НА МІСТЕЧКО НЕ ДАВ ЗМОГИ РОБІТНИКАМ ВЧАСНО ВЗЯТИСЯ ДО ЗБРОЇ, АЛЕ НА ДРУГИЙ ДЕНЬ…
Рукавички, що їх нервово натягується на руки. Видко:
Польського офіцера коло брами заводу. Брама зачинена. Офіцер, натягуючи рукавички, презирливо дивиться на браму, що на ній крейдою написано: «Страйк».
НАС ЦИМ НЕ ЗАЛЯКАЄШ!..
Офіцер презирливо плює на напис на брамі.
Обличчя старого Гая, який читає польську відозву. Робітник мне її в руці й кидає.
Кімната, в кімнаті штаб бойового робітничого загону. Андрій Гай кидає зім’яту відозву і щось з запалом говорить.
Обличчя робітників, що уважно слухають Андрія. Тут серед облич обличчя Петра Пустовійта, Теодора Гая, старе, веселе обличчя Яновського і товсте, байдуже обличчя Совза.
Обличчя Гая. Гай завзято кричить:
ПОВСТАННЯ!
Робітники войовничо зриваються з місць.
Андрій Гай говорить далі робітникам.
ФРОНТ БЛИЗЬКО. ЗАВТРА ВНОЧІ ПОЧНЕМО, ДОПОМОЖЕ ГУРЧАК… ЙОГО КІННОТА В ТИЛУ ПОЛЯКІВ… МИ ВЖЕ…
Ліс. З лісу на перелісок виїжджає кінна розвідка червоноармійців.
Дорога. Дорогою мчить на коні робітник.
Розвідувачі когось помітили, взялися за рушниці. До них на коні підскакує робітник.
Кінний робітник схилився до кінного червоноармійця. Робітник говорить:
ТОВАРИШУ ГУРЧАК, ПОВСТАННЯ ЗАВТРА ВНОЧІ…
Обличчя Гурчака. Гурчак дивиться в далечінь. Його обличчя наближається й переходить…
В обличчя Андрія Гая, що говорить до робітників.
Замок рушниці. Чиїсь руки оперують замком. Далі видно кімнату. Робітники вносять пачками зброю, робітники беруть рушниці, перевіряють замки. Андрій Гай, скінчивши промову, підходить до стосів рушниць.
А ДРУГОГО ВЕЧОРА…
Вечір. Напівтемно. Притискаючись до кам’яної стіни будинку, крадеться робітник. Трохи більше освітлено його обличчя, на тлі якого поблискує дуло рушниці.
Два обличчя. Обличчя маленької дівчинки в загрубілих руках. Його цілує обличчя робітника. Це – Совз.
Кімната Совза. Він стоїть коло столу, на якому лежать карабін та набої. Совз жменями кладе набої собі до кишені. Позаду стоїть стурбована Оксана. В кутку на ліжку сидить дитина і плаче.
Обличчя дитини. Дитина кулаками тре очі.
Туман. Темно. Дві руки, які тиснуть одна одну на тлі темних курток та блюз. Темінь ніби сірішає, і крізь неї видно озброєну чоту робітників, які знаходяться на городі в кінці містечка серед садків. Старий Гай тисне руку синові й щось говорить:
СИГНАЛ, РАКЕТА…
Чота робітників на чолі з Теодором Гаєм обережно йде повз паркан.
Верх телеграфного стовпа на тлі хмарного вечірнього неба. Видко чорні дроти. Знизу простягається рука вгору з ножицями і перерізує дроти.
Видко, як на землі лежить під кущем чорна постать робітника, що ріже ножем дріт польового телефону. Подалець за кушем видно польського вартового, що, спершись на рушницю, куняє.
На ввесь екран з’являються дві карти – дзвінковий туз і винова десятка. Видко палець, що їх держить.
Карти перекидаються, і видно чотири різні потилиці польських жовнірів, що сидять навколо столика. Один з жовнірів кладе спокійно на стіл ці дві карти.
Рука, що гребе зі столу гроші. Через руку напис: «Банк».
Вуста та підборіддя гарної жінки, випещена ручка підносить до вуст маленьку чашку з кавою.
Видко будуар. На льонґшезі сидить красуня і п’є каву з чашки. Коло красуні молодий польський офіцерчик. Він схилився, цілує ручку красуні. Офіцер залицяється, ввічливо про щось говорить. Красуня йому відповідає. Офіцер войовничо виймає з кишені маленького бравнінґа і вкладає в нього обійму з набоями. Одночасно красуня, сміючись, підносить до рота чашку з кавою.
Це переходить в сцену на покрівлі будинку. Двоє робітників коло димаря, коло них кулемет. Один робітник, посміхаючись, бере в зуби люльку, другий вкладає стрічку з набоями в кулемет.
Відкривається мапа містечка. По ній водить олівцем рука.
Рука зупиняється на однім пункті. Пункт переходить в браму заводу. Коло брами стоїть польський вартовий. На вартового нападають кілька робітників і збивають його. В’яжуть його. Робітники забираються до заводу.
Знову мапа, рука зупиняється на другому пункті, що переходить в чоту робітників, які лежать у ярку вздовж шляху, з рушницями в руках.
Кімната. За столом сидить кілька робітників, на столі перед ними мапа. Серед них Андрій Гай, він водить олівцем і щось показує на мапі. Ось рука його знову зупинилася. Всі схиляються.
Двоє робітників перетягують через вулицю дріт від телеграфного стовпа, до другого стовпа, так з п’ятеро разів.
У під’їзді проти дроту, що перетягнутий через вулицю, коло кулемета сидить робітник на ящику з набоями і щось апетитно їсть.
В коритарі якогось будинку сидить на ранці польський жовнір комічного типу і запихає рота їжею.
Шляхетна рука старанно крутить ручку польового телефону.
Дула польських гавбиць. Коло них метушаться жовніри. Один з них тягне дріт польового телефону і показує розлютованому офіцерові, що дріт перерізано. Затемнення.
Шляхетна рука іще з більшою енергією крутить ручку телефону.
Видко огрядного офіцера, який люто крутить ручку телефону, кидає трубку і щось кричить.
Коритар з жовніром, що сидить на ранці. Жовнір з набитим їжею ротом зривається з місця.
Кімната офіцера. Вбігає жовнір із набитим їжею ротом, нічого не може сказати, смішно витріщує очі на офіцера. Офіцер кричить на жовніра; помітивши повний рот, б’є жовніра з розмаху по пиці. Жовнір не може стримати їжі в роті.
БИДЛО!
Жовнір, як автомат, вилітає з кімнати.
Ніч. Будинок штабу. На дверях польський напис. Двері прочиняються, звідти вилітають озброєні жовніри, вони нашвидку шикуються.
Місто, вгору над ним знімається ракета. Очі слідкують за нею до самих хмар, де вона гасне.
Виблиски пострілів.
Покрівля дому. Робітники б’ють з кулемета по будинку, де розташувався польський штаб.
Двері штабу з написом польською мовою.
Чота робітників у ярку відкрила огонь по фронту. Безперервна лінія вогню в темряві.
На розі вулиці. З-за рогу будинку стріляють робітники.
Жовнір цілить кудись з рушниці. Хапає себе за груди і падає.
Вулицею біжить чота поляків на багнети. Деякі падають, корчаться.
На вулицю з під’їзду будинку б’є кулемет робітників.
Польський жовнір під стіною крадеться з бомбою в руці. Він змахнув рукою і кидає бомбу.