Фрэнк Херберт – Капітула Дюни (страница 72)

— Доброго ранку, Мати Настоятелько!

Мурбеллин голос трохи змінився через зусилля, потрібні, щоб ухилятися і викручуватися з майже блискавичною швидкістю.

Мек рубав і колов навколо неї, його сенсори вистрілювали і вирували, намагаючись простежити її рухи.

Одраде принюхалася. Розмова у такий час збільшувала небезпеку з боку мека. У цій небезпечній грі не ризикуй, відволікаючись. Досить!

Контролери мека стояли на великій зеленій стінній панелі праворуч від дверей. Зміни, зроблені Мурбеллою, можна було помітити з контурів дротів, які звисали у полях випромінювання, де переміщено мемокристали. Одраде простягла руку й зупинила механізм.

Мурбелла обернулася до неї обличчям.

— Чому ти змінила контури? — зажадала Одраде.

— Щоб викликати гнів.

— Так роблять Всечесні Матрони?

— Як гілка, коли її згинають? — Мурбелла розтирала поранену руку. — Та що, як гілка знає, що її згинають, і погоджується з цим?

Одраде зненацька відчула піднесення.

— Погоджується? Чого?

— Бо в цьому є… якась велич.

— Женешся за високим рівнем адреналіну?

— Ти знаєш, що це не так! — Дихання Мурбелли повернулося до норми. Вона стояла, вдивляючись в Одраде.

— То що ж тоді?

— Це… виклик зробити більше, ніж ти будь-коли вважала можливим. Ніколи не здогадувалася, що можеш бути такою… вмілою, вправною і довершеною у всьому.

Одраде приховала захват.

Mens sana in corpore sano[17]. Нарешті вона наша!

— Та яку ціну ти платиш! — сказала Одраде.

— Ціну? — У голосі Мурбелли лунало здивування. — Я радо плачу, якщо маю таку можливість.

— Бери, що хочеш, і плати за це?

— Це ваш магічний бене-ґессеритський ріг достатку. Що довершенішою я стаю, то сильніше зростає моя платоспроможність.

— Стережись, Мурбелло. Цей ріг достатку може перетворитися на скриньку Пандори.

Мурбелла зрозуміла алюзію. Стояла нерухомо, не зводячи очей з Матері Настоятельки.

— О? — ледь злетіло з її уст.

— Скринька Пандори вивільняє могутні сили, що відволікають тебе і марнують твою життєву енергію. Ти не заїкаючись говориш про те, що «спускаєшся зі схилу», стаючи Превелебною Матір’ю, та й далі не знаєш ні що це означає, ні чого ми від тебе хочемо.

— Тож ви ніколи не хотіли мати наших сексуальних умінь.

Одраде з величною розважністю зробила вісім кроків уперед. Раз Мурбелла підійшла до цієї теми, її не вдасться зупинити короткою і звичною фразою — категоричним наказом Матері Настоятельки, що кладе край усім суперечкам.

— Шіана легко опанувала ваші вміння, — сказала Одраде.

— То ви її використаєте з цією дитиною!

Одраде почула невдоволення. Це був культурний осад. Коли починається людська сексуальність? Шіані, що чекала зараз у сторожових кімнатах не-корабля, доведеться впоратися з цим. «Сподіваюся, ти збагнеш джерело моєї нехоті та чому я була такою потайною, Мати Настоятелько».

«Я розпізнала заборони, які прищепило тобі фрименське суспільство, перш ніж ти потрапила до наших рук!»

Це очистило атмосферу їхнього спілкування. Та як скерувати цей обмін, щоб використати його з Мурбеллою? «Мушу дозволити йому йти, як іде, доки шукатиму вихід».

Будуть повторення. З’являться нерозв’язні проблеми. Випробуванням стане вже й те, що практично кожне слово, сказане Мурбеллою, можна буде передбачити.

— Чому ви уникаєте цього випробуваного способу домінування над іншими тепер, коли ти кажеш, що вам потрібне це з Теґом? — спитала Мурбелла.

— Поневолення, його ти хочеш? — відбила удар Одраде.

Майже заплющивши очі, Мурбелла обміркувала сказане. «Чи вважала я чоловіків нашими рабами? Можливо. Я викликала у них періоди дикого й бездумного забуття, піднімала до вершин екстазу, про які вони й не мріяли. Мене навчили давати їм це, а тим самим підпорядковувати нашому контролю.

Аж до Дункана, що зробив це зі мною».

Одраде побачила, як Мурбелла примружила очі, і зрозуміла: у психіці цієї жінки є щось покручене і його складно виявити. «Дикість забігає туди, куди ми не можемо піти за нею слідом». Скидалося на те, що первісну чистоту Мурбелли назавжди заплямували, а потім цей знак закрили і замаскували навіть прикриття. У ній була жорстокість, яка спотворювала думки і вчинки. Шар за шаром і ще один шар…

— Ти боїшся того, що я можу зробити, — промовила Мурбелла.

— У твоїх словах є певна правда, — погодилася Одраде.

«Чесність і щирість стали тепер інструментами, які слід використовувати обережно й обмежено».

— Дункан. — Голос Мурбелли був рівним, з новими бене-ґессеритськими вміннями.

— Я боюся того, що ти з ним ділиш. Не дивує тебе, що Мати Настоятелька зізнається у страху?

— Я знаю про чесність і щирість. — Промовила ці слова, «чесність і щирість», так, що це викликало відразу.

— Превелебних Матерів навчають ніколи не відкидати власного «я». Нас вишколено не обтяжувати себе такою турботою про інших.

— І це все?

— Це сягає глибше та має й інші пасма. Бене Ґессерит позначає своїх Сестер на власний лад.

— Я знаю, що ти кажеш: вибирай або Дункана, або Сестринство. Знаю ваші хитрощі.

— А я думаю, ні.

— Є речі, яких я не зроблю!

— Кожен з нас обмежений своїм минулим. Я роблю свій вибір, роблю те, що мушу, бо моє минуле відрізняється від твого.

— Ви й далі мене навчатимете попри те, що я тільки-но сказала?

Одраде слухала це з найбільшою напругою, якої вимагали такі зустрічі з Мурбеллою. Кожне чуття вигострене, стежить за непромовленими фразами, повідомленнями, що зависли на краях слів, — наче війки, які хвилюються, тягнучись до контакту з небезпечним світом.

«Бене Ґессерит мусить змінити свої підходи та звичаї. І от та, що могла б повести нас назустріч змінам».

Беллонда була б нажахана цією перспективою. Багато Сестер відкинули б її. Але це воно.

Не дочекавшись відповіді Одраде, Мурбелла сказала:

— Навчена. Це належне слово?

— Кондиціонована. Так, імовірно, тобі звичніше.

— От чого ти насправді хочеш: об’єднати наші досвіди. Зробити мене достатньо схожою на вас, щоб ми могли вибудувати між собою взаємодовіру. Саме це й робить будь-яка освіта.

«Не грайся зі мною в ігри ерудитів, дівчино!»

— Ми пливемо в тому ж потоці, чи не так, Мурбелло?

Будь-яка аколітка третього рівня насторожилася б, почувши цей тон Матері Настоятельки. Мурбелла здавалася незворушною.

— От тільки його я не віддам.