Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 48)
— Вона вже є…
— Мілорде Туеку! Не намагайтеся грати зі мною. Вона висловила свої побажання, а ми радо їх виконаємо. Навіщо вам опиратися? Превелебні Матері служили Розділеному Богові за фрименських часів. Чому ж не тепер?
— Ви в Бене Ґессерит маєте способи змусити людей казати те, що вони не хотіли сказати, — звинуватив Туек. — Нам не слід обговорювати це приватно. Мої радники…
— Ваші радники лише скаламутили б нашу розмову. Наслідки Атрідівського маніфесту…
— Я розмовлятиму тільки про Шіану! — Туек прибрав міну, яку вважав поставою, гідною незламного Преосвященника.
— Ми про неї й розмовляємо, — промовила Одраде.
— То дозвольте пояснити, що в її почті мусить бути більше наших людей. Узагалі її слід охороняти…
— Так, як її охороняли на тому даху? — спитала Одраде.
— Превелебна Мати Одраде, це Святий Ракіс! Ви не маєте тут жодних прав, крім тих, які дали вам ми!
— Прав? Шіана стала мішенню — так, мішенню! — численних амбіцій. А ви хочете розмовляти про права?
— Мої обов’язки як Преосвященника ясні. Свята Церква Розділеного Бога буде…
— Мілорде Туеку! Я з усіх сил намагаюся триматися належної ґречності. Те, що я роблю, на благо вам, так само, як нам. Дії, до яких ми вдалися…
— Дії? Які дії? — Туек ледве витиснув із себе ці слова, радше хрипко хрюкнув. Ці жахливі бене-ґессеритські відьми! Позаду нього тлейлаксу, попереду Превелебна Мати! Туеку здавалося, що він м’яч у моторошній грі, що він літає туди-сюди між страшними силами. Спокійний Ракіс, безпечне місце його щоденних занять, зник, а його кинули на арену гри, правил якої він до кінця не розумів.
— Я послала по башара Майлса Теґа, — сповістила Одраде. — Це все. Його авангард невдовзі прибуде. Ми збираємося посилити нашу планетарну оборону.
— Ви посміли взяти на себе…
— Ми нічого не взяли на себе. За проханням вашого ж батька, люди Теґа перепроєктували вашу оборону. До складу умови, за наполяганням вашого батька, входить пункт про періодичний перегляд, який має здійснювати наша сторона.
Туек сидів і приголомшено мовчав. Вафф, цей зловісний дрібненький тлейлаксу, все це чув! Постане конфлікт. Тлейлаксу прагнули таємного порозуміння щодо ціни на меланж. Вони не дозволять втручання Бене Ґессерит.
Одраде згадала Туекового батька, а сам Туек мав тільки одне бажання: щоб тут сидів його давно покійний батько. Твердий був чоловік. Знав би, як упоратися з протиборством цих сил. Завжди вмів поводитися з тлейлаксу. Туек згадав, що він слухав колись (як оце зараз Вафф!) тлейлаксанського посла на ім’я Воус… і ще одного, на ім’я Пук. Ледден Пук. Які чудні імена вони мали!
Тут збаламучені думки Туека несподівано підкинули ще одне ім’я. Одраде щойно його згадала. Теґ! Невже цей старий монстр досі при ділі?
Одраде знову заговорила. Туек спробував ковтнути пересохлим горлом. Схилився вперед, змушуючи себе зосередитися.
— Теґ перегляне також вашу оборону на самій планеті. Після цього фіаско на даху…
— Я офіційно забороняю вам втручатися в наші внутрішні справи, — заявив Туек. — У цьому немає потреби. Наша Священнича Гвардія відповідає потребам…
— Відповідає? — Одраде сумно похитала головою. — Яке ж невдале слово, зважаючи на нові обставини на Ракісі.
— Які нові обставини? — У голосі Туека бринів жах.
Одраде просто сиділа й пильно дивилася на нього.
Туек спробував якось упорядкувати свої думки. Вона може здогадуватися, що тлейлаксу там позаду слухають? Це неможливо! Глибоко, з тремтінням вдихнув. Про що йдеться з обороною Ракіса? Запевнив себе, що охорона чудова. Вони мають найкращі іксіанські кораблі-монітори та не-кораблі. Ба більше, усім незалежним силам вигідно, аби Ракіс залишався рівно незалежним, як альтернативне джерело прянощів.
Ця думка пригнічувала. Пан тлейлаксу чув кожне слово, промовлене у цьому приймальному покої.
Туек звернувся до Шай-Хулуда, Розділеного Бога, благаючи захисту. Цей страшний дрібненький чоловічок запевняв, що говорить також від імені Ікса та Рибомовок. Вручив вірчі грамоти. Це й були ті «нові обставини», про які згадала Одраде? Годі щось надовго затаїти від цих відьом!
Преосвященник не міг утриматися від здригання на думку про Ваффа: ця кругла голівка, ці блискучі очі, цей мопсячий ніс і ці гострі зуби в непевній усмішці. Вафф справляв враження трохи збільшеної дитини, доки не зустрінешся поглядом з цими очима й не почуєш, як він промовляє пискливим голоском. Туек згадав, як його батько скаржився на ці голоси: «Тлейлаксу кажуть такі страшні речі своїми дитячими голосками!»
Одраде ворухнулася на подушках. Подумала про Ваффа, який там підслуховує. Достатньо вже почув? Її власні таємні слухачі, напевно, ставили собі це саме питання. Превелебні Матері завжди відтворювали потім такі словесні герці, прагнучи знайти покращення та нові вигоди для Сестринства.
Найділовитішим тоном, на який була спроможна, Одраде сказала:
— Мілорде Туеку, хтось важливий слухає нашу розмову. Чи годиться змушувати таку особу слухати потай?
Туек заплющив очі.
Розплющив очі й зустрівся з непроникним поглядом Одраде. Здавалося, вона може чекати його відповіді цілу вічність.
— Годиться? Я… я…
— Запросіть таємного слухача сюди до нас, — промовила Одраде.
Туек провів долонею по вогкому чолі. Його батько і дід, що були Преосвященниками перед ним, установили ритуальні відповіді для більшості нагод, але такої нагоди не передбачили. Запросити тлейлаксу сюди до них? До цієї кімнати? Зненацька Туек згадав, що не любить запаху Пана тлейлаксу. Його батько теж на це скаржився: «Вони тхнуть огидною їжею!»
Одраде підвелася.
— Мені було б куди зручніше, якби я могла бачити тих, хто слухає мої слова, — сказала вона. — Чи я маю сама піти та запросити прихованого слухача до…
— Прошу! — Туек зостався сидіти, але здійняв руку, щоб зупинити її. — Я мав невеликий вибір. Він прибув з документами від Ікса та Рибомовок. Сказав, що допоможе нам повернути Шіану під наш…
— Допоможе вам? — Одраде глянула на спітнілого священника, наче жаліючи його. І він думає, що править Ракісом?
— Він із Бене Тлейлакс, — сповістив Туек. — Зветься Ваффом і…
— Мілорде Туеку, я знаю, як він зветься, і знаю, чого він тут. Мене дивує, що ви дозволили йому шпигувати.
— Це не шпигування! Ми вели перемовини. Себто є нові сили, які ми маємо врахувати в наших…
— Нові сили? О так, ці блудниці з Розсіяння. Чи Вафф притяг із собою кількох таких?
Перш ніж Туек устиг відповісти, бічні двері приймального покою розчинилися. Як за викликом, увійшов Вафф, а за ним — двоє лицеплясів.
— Лише ви! — промовила вона вголос і вказала пальцем. — Інших ми не запрошували, правда ж, Мілорде?
Туек тяжко встав. Помітив, як близько до нього Одраде, і згадав усі страшні оповіді про бойові вміння Превелебних Матерів. Присутність лицеплясів ще посилила його замішання. Вони завжди викликали в нього острах.
Обернувшись до дверей і спробувавши зобразити на обличчі привітність, Туек промовив:
— Лише… лише посол Вафф, прошу.
Від цієї фрази в Туека заболіло горло. Це було ще гірше, ніж просто страшно. Перед цими людьми він почувався оголеним.
Одраде вказала на подушку поруч із собою.
— Ви Вафф? Прошу, підійдіть і сядьте.
Вафф уклонився їй, наче ніколи раніше її не бачив.
Одраде бачила, що крізь малого тлейлаксу пропливає потік напруги. З його губ зірвалося щось схоже на гарчання. Досі мав ту зброю в рукавах. Невже зібрався порушити їхню угоду?
Превелебна Мати знала: у цей час Ваффові підозри спалахнули з первісною силою, а то й дужче. Він почувається пійманим у пастку через Таразині маневри. Пан тлейлаксу прагнув здобути розплідних матерів! Сморід Ваффових феромонів свідчив про його найглибші страхи. Тож зберігав у пам’яті свою частку їхньої угоди чи принаймні те, чим вони мали поділитися. Тараза не сподівалася, що Вафф насправді поділиться всім знанням, здобутим від Всечесних Матрон.
— Мілорд Туек розповів мені, що ви… ах, вели перемовини, — промовила Одраде.
Вафф зверху вниз глянув на неї та подушку, яку вона йому вказала. Повільно опустився на подушку, але руки далі спиралися на коліна, а рукави були спрямовані на Туека.
— Я намагалася вселити у Преосвященника певність у важливості Атрідівського маніфесту для нашого спільного…
— Атрідівського! — випалив Туек. Майже впав на подушку. — Він не може бути Атрідівським.
— Дуже переконливий маніфест, — промовив Вафф, підсилюючи очевидний страх Туека.