Федерико Моччиа – Три метри над рівнем неба (страница 43)
— Дуже погано.
Бабі слухала мовчки. Здавалося, що пісня Марко Мазіні була написана для нього38. Він був у відчаї. Ні, мабуть, для нього треба було написати окрему пісню. Він був знищений. Дема поставив їй тисячу запитань.
— Ну як же, стільки часу ходжу за нею, а вона стає дівчиною отого! Він узагалі хто?
— Його звати Полло, більше нічого не знаю.
— Полло? Ну й імення!39 Що вона сподівається там знайти? Він один із тих хуліганів, що приходили тоді на вечірку до Роберти. Гарна компанія… І Палліна у нього закохалася!
— Та яке закохалася, Демо… Він їй, мабуть, просто подобається!
— Ні, ні, закохалася. Вона сама так сказала!
— Ти ж знаєш, скільки всього говорить Палліна, ні? Ти її знаєш краще за мене. Сьогодні ввечері вона, приміром, хотіла їхати дивитися перегони на Олімпійському… За п’ять секунд передумала. Бачиш, яка вона? Можливо, вона скоро зрозуміє свою помилку, і повернеться все, як було. Ну ж бо, Демо, побачиш, що так і буде.
Дема замовк. Він повірив у її слова, або принаймні хотів би повірити.
— Побачиш, Демо, це лише питання часу.
— Так, будемо сподіватися, що його не знадобиться занадто багато. — Спробував видатись дотепним. — Бабі, будь ласка, не кажи нічого Палліні про цей дзвінок!
— Ну звісно. І вище носа, еге ж?
— Так, дякую.
Поклали слухавки. Увійшла Даніела.
— Та ти що, Палліна стала дівчиною Полло?! Очманіти! І Дема, звичайно, знищений!
— Так, бідолаха. Він уже сто років як за нею упадає.
— У нього не було шансів! Він — класичний «друг жінок».
Після цієї жорсткої оцінки Даніела взяла телефон, але не встигла переступити поріг, як він знову задеренчав.
— Алло? Так, зараз я тобі її передам. Бабі, будь ласка, не виси на ньому годинами.
— Хто це?
— Палліна.
— Я постараюся!
Бабі взяла телефон.
— Ти розлучилася з Полло?
— Ні!
— Шкода…
— З ким ти говорила, що було весь час зайнято?
— З Демою, він знищений.
— Ні!
— Так, він це дуже погано сприйняв! Неборака, просив не говорити тобі цього. Будь ласка, роби вигляд, що нічого не знаєш, га?
— Може, мені не треба було розповідати йому, що я тепер дівчина Полло?
— Та що ти кажеш, Палліно, якби він про це сам дізнався, було б гірше.
— Я могла сподіватись на те, щоб не говорити йому до останнього.
— До останнього чого? Могла б просто не гуляти з Полло.
— Не будемо про це. Хочу сказати: я вирішила, що ідіотам набагато веселіше живеться на світі.
— І що?
— А те, що я таки поїду на перегони.
Бабі похитала головою. Волосся вже висихало саме.
— Добре, розважайся.
— Мені подзвонив Полло, він скоро по мене заїде. Як на твою думку, мені варто піти туди і розважатися чи дивитися перегони й робити вигляд, що мені трохи нудно? Ніби я нічого не відчуваю і звикла до мурашок?
Це було вже занадто. Бабі вибухнула.
— Слухай, Палліно. Іди на перегони, ганяй на мотоциклі, ставай на переднє колесо, гуляй зі всіма хуліганами на світі, але, будь ласка, не будь Моретті!40
Палліна розреготалася.
— Маєш рацію. Слухай, зроби мені, будь ласка, останню послугу. Оскільки я не знаю, о котрій завершуються перегони, то сказала матері, що після них піду ночувати до тебе.
— А якщо твоя мати подзвонить?
— Та яке там подзвонить. Вона ніколи мене не шукає… Ти маєш залишити мені ключі під килимком. На звичному місці.
— Гаразд.
— О, не забудь про це, га? Бідний Дема! Як гадаєш, мені треба щось зробити?
— Палліно, мені здається, що сьогодні ти вже достатньо начудила.
Бабі вимкнула телефон. Даніела майже вирвала його з її рук.
— На щастя, я попросила тебе не довго розмовляти, еге ж.
— Я що можу зробити? Ти ж чула, який там шарварок зчинився. Будь ласка, не кажи нікому про Полло та Палліну.
— Та кому б це я казала?!
Телефон знову задеренчав. Це була Джулія.
— Можна дізнатися, хто у вас розкочегарив телефон?
— Привіт, Джулі. Вибач, це моя сестра.
Даніела пройшла до своєї кімнати. Ледве встигла зачинити за собою двері, і більше не витримала: — Джуліє, ти ще не знаєш новини! Палліна стала дівчиною Полло!
— Ні!
— Так! Дема знищений! Але, будь ласка, не розповідай про це нікому.
Джулія її запевнила:
— Та ні, що ти.
Потім вислухала решту історії, уже розмірковуючи, що на це скажуть незабаром Джованна та Стефанія.
38 Ідеться про пісню «Disperato» («Він у відчаї») Марко Мазіні, Джанкарло Бігацці та Джузеппе Даті.
39
40 Алюзія на фільм Нанні Моретті «Це бомба» (1978), де діє нерішучий герой, який часто сумнівається у такому стилі: «Що робити з вечіркою? Піти туди, щоб помітили мене, чи не піти, щоб помітили мою відсутність?»