Федерико Моччиа – Три метри над рівнем неба (страница 42)
— За що? Я ж нічого не зробила.
Бабі усміхнулась їй.
— Пиво було чудовим. Завтра у школі я пригощу тебе обідом. Ми мусимо відсвяткувати.
— Що саме?
— Повну свободу.
Палліна обійняла її. Бабі заплющила очі. Вирвався схлип, та потім вона відсторонилась і побігла геть. Палліна стояла і дивилась, як Бабі піднімається сходами, як зникає в під’їзді. Відтак завела «Веспу» і поїхала в ніч.
Пізніше, коли Бабі роздягалась, вона витягла гроші з кишені джинсів. Коли ж засунула руку, щоб подивитись, чи там щось залишилось, здивувалась. Серед моря сліз з’явилась усмішка. Там був гребінець Палліни зі стразами та різнобарвними сердечками. Це вона його туди поклала, коли вони обійнялися.
Маленький подарунок, щоб розважити її, щоб вона усміхнулася. Їй це вдалось. Палліна була справжньою подругою. Марко ж, неборака, просто зурочений. Бабі усміхнулась, надягаючи піжаму. У всій цій трагедії — подумала вона — було щось кумедне.
Палліна вирішила заїхати привітатися зі своїм другом Демою.
Кіт перейшов їй дорогу. Вона навіть не перевірила, чорний він чи ні. Не вірила в прикмети. Вона тисячу разів віддала б перевагу піці з «Баффетто» перед кальцоне з «Нової Фіорентини». Вона її нізащо б не зрадила. Але того вечора, коли їй зателефонував Фабіо і сказав, що тут у них сидить хлопець Бабі з іншою дівчиною, вона не вагалась. Це була нагода, на яку вона довго чекала. Вона знала забагато історій щодо Марко. Не могло бути, щоб це були лише балачки. Але якби вона їй це розповіла, Бабі точно б їй не повірила. Або зруйнувала б дружбу. Краще покластися на долю. Палліна подзвонила у домофон Демі. Їй відповів заспаний голос: — Алло, хто це?
— Палліна. Все зроблено.
— Ви його застукали?
— На гарячому! Як мишу із сиром у роті, або, точніше сказати, як черв’яка із піцою на голові!
— Чому, що сталося?
— Якщо вийдеш, розповім.
— А як усе це сприйняла Бабі?
— Кепсько…
— Зачекай, я одягнусь і вийду.
Палліна зачесала волосся назад. Лише на якусь хвильку пошкодувала про свій гребінець. Бідна Бабі, але це на краще. Можливо, вона якийсь час страждатиме. Але краще зараз, ніж потім. Коли б іще дужче закохалася. Вона скоро знову буде веселою. А усмішка подруги вартує набагато більше, ніж гребінець, і набагато більше, ніж піца. Навіть якщо та від «Баффетто».
35 Calzone — сицилійська страва, яка у ХХ столітті поширилася всією Італією. Виріб із дріжджового тіста з різноманітними начинками.
36 Grissini — сухі хлібні палички, які в італійських ресторанах часто подають перед основними стравами.
37 «Galestro» — культова у 1980-ті роки марка білого вина з Тоскани, сьогодні майже забута.
35
36
37
Calzone — сицилійська страва, яка у ХХ столітті поширилася всією Італією. Виріб із дріжджового тіста з різноманітними начинками.
Grissini — сухі хлібні палички, які в італійських ресторанах часто подають перед основними стравами.
«Galestro» — культова у 1980-ті роки марка білого вина з Тоскани, сьогодні майже забута.
21
Бабі стояла під вимкненим душем і розчісувала волосся з ополіскувачем. Затрималась на зібраних разом капризних кінчиках і останнім помахом звільнила мокру щітку. Потім провела правою рукою по низці маленьких голівок, схожих на голівки шпильок, але дещо більших, встромлених у вузеньку рожеву гуму. Та м’яко подалась під її рукою, звільняючи волосся. Маленькі блакитні голівки піднялись — чисті й горді виконаною роботою, готові до нового виклику. У той час як жмут переможеного мокрого волосся, темнішого, упав долі. Новий струмінь води підхопив його на льоту, і він віддалився, крутячись у кришталево чистому вихорі, танцюючи і скочуючись уздовж ніжних брижів білої порцеляни. Торкнувся рожевої ноги своєї господині й закінчив свій біг у маленькій сталевій дірці. Зробив останню спробу втриматись, але поява нового вихору води перемогла опір, і він так і зник, забутий назавжди.
На хвилі 103.10 по радіо передавали останні світові шлягери. «Sacrifice» Елтона Джона вийшла на третє місце. Бабі відкинула голову, заколихана цим ніжним мотивом, потім зайшла під душ і відкрила воду. Каскад легкої води змив ополіскувач, пробіг обличчям, торкаючись м’яких випуклостей. Тепло огорнуло її, легке мило танцювало на шкірі, а маленькі бульбашки піни зникали внизу, за стегнами.
Хтось постукав у двері.
— Бабі, тебе до телефону.
Це була Даніела. Бабі провела рукою по волоссю. Змила залишки ополіскувача.
— Зараз прийду.
Вона швидко огорнулась рушником і пішла до дверей. Даніела передала їй слухавку радіотелефона.
— Швидше, бо я чекаю на дзвінок Андреа.
Бабі знову зачинилася у ванній і сіла на м’яку кришку унітаза.
Почула дзвінкий голос Палліни:
— Ти у душі?
— Звісно, бо інакше б ти мені не подзвонила! Що там таке термінове трапилось?
— Мені щойно подзвонив Полло. Сказав, що йому було класно зі мною. Вибачився за те, що трапилось у ресторані, й хоче знову мене бачити. Сказав, що сьогодні ввечері ми з ним ідемо на перегони.
Бабі сушила волосся, дивлячись на себе у запітніле дзеркало.
— Які ще перегони?
— Нині ввечері вони всі йдуть на Олімпійський шлях з мотоциклами і влаштовують змагання. Швидкість, їзда на одному колесі удвох… Пам’ятаєш, нам про це розповідала Франческа, яка
— Камоміллою?
— Так називають тих, що їздять позаду — бо їх прив’язують до водія подвійним ременем від «Камомілла». Правило таке, що вони мусять сидіти обличчям назад, інакше не рахується.
— Обличчям назад… інакше не рахується? Палліно, ти геть здуріла? Я вже майже шкодую, що пожертвувала собою заради тебе…
— Та чим ти пожертвувала?
— Як це «чим»? Зауваження і все інше!
— Та ну, ото ти завелася із цим зауваженням!
— Поки що я покарана і не можу виходити до понеділка.
— Добре, але ж я й не прошу тебе йти зі мною. Тільки поради хочу: мені йти?
— Дивитись на тих, хто ганяє, — ще більший ідіотизм, аніж ганяти самій. А ти роби як знаєш.
— О, мабуть, ти маєш рацію. До речі, я сказала Демі, що тепер я дівчина Полло. Ти задоволена?
— Я? Мені що до того? Він твій друг. Я лише завважила, що якби він про це дізнався від когось іншого, то засмутився б!
— Так, я зрозуміла. Насправді він це чудово сприйняв. Він навіть здався мені щасливим. Бачиш, як ти помилялася. Неправда, що він закоханий у мене.
Бабі наблизилась до дзеркала. Рушником для обличчя протерла від пари. З’явилось її зображення з телефоном у руці й засмученим виглядом. Іноді Палліна просто бісить.
— Ну то це на краще, ні?
— Знаєш, Бабі… Ти мене переконала. Я не поїду на перегони.
— Молодець! Почуємось пізніше. Подзвони мені потім, я все одно вдома.
Бабі вийшла з ванної. Пройшла повз Даніелу й віддала їй телефон. Даніела нічого не сказала, але вигляд у неї був роздратований, вона давала зрозуміти, що сестра занадто довго висіла на телефоні. Бабі пройшла до своєї кімнати й почала сушити волосся. Зайшла Даніела з телефоном у руках.
— Це Дема. Не буду повторювати, що діє те попереднє прохання.
Бабі вимкнула фен і взяла телефон.
— Привіт, Демо, як справи?