Эндрю Мэйн – Хованки з хижаком (страница 82)
— Тео! Допоможи мені з цим! — кричить вона.
Я дивлюся у вікно за тим, як наближається тінь Джо. Як воно — заподіяти стільки смертей? Ти перестаєш вважати себе людиною? Уявляєш себе богом, замкненим у людському тілі? Ти взагалі щось відчуваєш? Чи стаєш істотою, здатною на саму лише чисту реакцію, — мов рядки коду?
Стільки запитань.
Розділ 81
Загнані
Джо підіймає гвинтівку і стріляє у заднє вікно. Я накриваю собою Джилліан і Браянта, повертаючись до пострілів спиною.
Всередині машини швидкої хаос — кулі розбивають скло, прошивають металеві стіни й решетують дірками двері.
Я відчуваю гострий біль у стегні, а ще в боці.
Стакато гвинтівки затихає, і чути лише, як ми дихаємо. Джилліан притислась до мене під грудьми, її голова впирається мені в підборіддя.
Вона накрила своїм тілом пораненого поліціянта — ще один шар людяності, який намагається його захистити.
Чути глибокий свистячий звук, ніби хтось силкується дихнути.
Джилліан повертається до мене, прибирає пасма попелясто-русявого волосся й шепоче:
— З тобою все гаразд?
— Гадаю, так, — намагаюся вимовити я, та з рота тече кров.
Її обличчя, всього за кілька дюймів від мого, сповнюється жаху від вигляду червоної слини на моїх губах.
Я розумію, що той свистячий звук — то я. Одна з куль Джо потрапила в ребро, роздробивши його.
— Стривай, — каже Джилліан. Вона вилазить з-під мене й повзе до дверей.
Я намагаюся вимовити «не виходь туди», та починаю кашляти.
Вона хапається за ручку прочинених задніх дверцят і зачиняє їх зсередини.
Горішнє вікно все в дірках, та здебільшого ціле. Хоча не знаю, яка нам із нього користь. Ще одна хвиля куль від Джо — і скло, скоріше за все, не витримає.
За кілька секунд ручка починає торохтіти — Джо намагається відчинити дверцята.
Ми з Джилліан схвильовано спостерігаємо; згодом звук стихає.
— Думаю, він пішов, — каже Джилліан.
— Ні, не пішов, — булькочу я.
— Тео, скажи мені, що робити!
Вона обмацує моє тіло й знаходить рану в грудній клітці.
— Як він? — питаю я, задихаючись.
Джилліан торкається шиї поліціянта й перевіряє пульс.
— Живий. Тепер допоможи залатати тебе.
Вона допомагає мені сісти.
— Немає часу...
— Маячня. Кажи, що робити!
— Рукавички, — важко дихаючи, промовляю я.
Вона порпається в купі медикаментів, знаходить ящик із синіми рукавичками й надіває їх.
— Тепер що?
— Рана глибока? — питаю я.
Джилліан обмацує поранення, обережно намагаючись дізнатися, чи є отвір, що може свідчити про те, що куля всередині.
— Трясця! — викрикую я — тіло пронизує гострий пекучий біль.
Вона відсахується.
— Вибач!
— Нічого... це добрий знак.
— Я відчуваю твоє ребро. Здається, воно зламане.
— Отвору немає. Візьми... бинт... аби кров згорнулася, — задихаючись, вимовляю я.
Сподіваюся, внутрішня кровотеча — це лише тимчасовий симптом. Якби крізь грудну клітку й легені пройшла куля, я був би мертвий уже за кілька хвилин.
Джилліан відкриває пакет із такими самими бинтами, що ними я перев’язував Браянта, і притискає до моєї шкіри. Згортувальна речовина змішується з кров’ю і починає формувати пломбу зупиняючи кровотечу з рани.
Та я все одно почуваюся очманілим.
— Тео?
Джилліан підіймає руку з підлоги. Вона вся у крові.
— Здається, тебе поранено в ногу, у двох місцях.
Вона оглядає моє тіло й тисне на стегно. Відчуття таке, ніби мене вдарили ножем.
— Мені так шкода! Принаймні куля пройшла навиліт. Здається.
Джилліан знаходить ножиці й розрізає мені джинси.
— Ногу теж обмотати?
— Затисни... — кажу я крізь зціплені зуби. — Зроби тампон...
Іноді найкращою польовою перев’язкою стає кругла затичка, яка повністю перекриває рану. Це може врятувати життя, а може й нашкодити, залежно від характеру рани. Для діри у м’язі мого стегна це найдоцільніше рішення.
— Такий? — питає Джилліан, тримаючи аплікатор, схожий на шприц.
— Так...
Без попередження — що, мабуть, на краще — вона притискає його до рани. Біль настільки сильний, що на якусь мить я відключаюся.
Я приходжу до тями, коли Джилліан дає мені ляпаса й називає моє ім’я.
Мені холодно, я відчуваю слабкість.
— Так...
— Ти втратив багато крові.
— Бо в мене кровотеча, — безглуздо бовкаю я.
— Може, ввести тобі штучної крові?
Джилліан тримає в руці пакет.
— Зможеш... зможеш... знайти вену?