Энди Уир – Марсіянин (страница 63)

Хоча укіс був досить пологим, поверхня рампи була кострубатою й дуже нерівною.

Діставшись Вхідного кратера, самотній мешканець Марсу повернув свій транспорт до басейну Скіапареллі. Складна поверхня була несподіванкою, але виглядала не гірше ніж інші місця, через які він вже проїхав.

Він об’їжджав малі бархани і обережно переїжджав великі. Він пильнував кожен поворот, кожен підйом чи з’їзд, та кожну брилу на своєму шляху. Він обдумав увесь курс й розглянув усі альтернативи.

Але цього було не досить.

Ровер, з’їжджаючи звичайним на вигляд схилом, наїхав на невидимий гребінь. Щільний твердий ґрунт раптом змінився легким пилом. Уся поверхня була вкрита щонайменше 5-тисантиметровим шаром пилу, тому видимих ознак раптової зміни не було.

Переднє ліве колесо ровера занурилось. Несподіваний нахил повністю відірвав від землі праве заднє колесо. Це у свою чергу додало навантаження на ліве заднє колесо, котре не втрималось на сумнівному оперті і теж занурилось у пил.

Перш ніж мандрівник зміг зреагувати, ровер перекинувся на бік. Охайно зібрані стосом на даху сонячні стільники розметались, як колода карт.

Причеп, приєднаний до ровера буксирною клямрою, потягнуло слідом. Крутний момент на клямрі зламав композит як суху тріску. Шланги, що сполучали два транспорти, висмикнулись. Причеп тицьнувся носом у м’який ґрунт та перекинувся на свій дах-повітряну кулю, подрижав і завмер.

Роверу пощастило менше. Він котився далі вниз схилом, кидаючи подорожнім, як речами у сушильному барабані. Через 20 метрів м’який пил змінився трохи надійнішим піском, і ровер із здриганням зупинився.

Ровер лежав на боці. Клапани, що тяглись до тепер відсутніх шлангів відчули різке падіння тиску і зачинились. Герметичність не була порушена.

Мандрівник поки що лишався живий.

Розділ 24

Керівники відділів втупились у супутникові зображення на проекційному екрані.

- Йсусе! - сказав Мітч - Що в біса трапилось?

- Ровер лежить на боці, - сказала Майнді, вказуючи на екран. - Причеп догори дригом. Оті прямокутники, розкидані навколо, - сонячні стільники.

Венкат взявся рукою за підборіддя.

- Чи є у нас якась інформація про стан герметичного відсіку ровера?

- Нічого певного, - сказала Майнді.

- Хоч які ознаки діяльності Уотні після аварії? Може ПЧД?

- Жодного ПЧД, - сказала Майнді. - Погодна ясна. Якби він виходив назовні, то були б видні сліди на землі.

- Це усе місце аварії? - спитав Брюс Нґ.

- Гадаю, що так, - сказала Майнді. - У горішній частині фото, що є північчю, видно типові сліди колес. Ось тут, - вона вказала на великі збурення на ґрунті, - на мою думку, і почались проблеми. Судячи з розташування канави, я б сказала, що ровер перекинувся та зіслизнув звідти. Можете побачити траншею, яку він лишив за собою. Причеп перекинувся через ніс на дах.

- Не кажу, що все гаразд, - сказав Брюс, - але я не думаю, що все так погано, як виглядає.

- Продовжуй, - сказав Венкат.

- Ровери розраховані на те, щоб витримати перевертання, - пояснив Брюс. - І якби була втрата тиску, на піску буи б зіркоподібний візерунок. Я ж нічого такого не бачу.

- Та все ж Уотні може бути поранений, - сказав Мітч. - Можливо він вдарився головою, чи зламав руку, чи ще щось.

- Звісно, - сказав Брюс. - Я лише кажу, що ровер мабуть уцілів.

- Коли це зняли?

Майнді поглянула на годинника на руці.

- Ми отримали це 17 хвилин тому. Через 9 хвилин ми отримаємо ще одну знимку, коли MGS4 по своїй орбіті вийде на потрібне нам місце огляду.

- Перше, що він зробить, це ПЧД, щоб оцінити пошкодження, - сказав Венкат. - Майнді, тримай нас в курсі будь-яких змін.

Гм-м-м.

Отако.

Усе пройшло не дуже вдало під час спуску у басейн Скіапареллі. Щоб ви зрозуміли на скільки не вдало все пішло, скажу, що я тягнуся до комп’ютера, щоб надрукувати це. Тому що він все закріплений на панелі керування, а ровер лежить на боці.

Мене добряче покидало, але у важкі часи я - відлагоджена машина. Щойно ровер пішов долі, я скрутився калачиком та зіщулився. Отакий я герой бойовика.

Але це допомогло. Тому що мені нічого не скоїлось.

Герметичний відсік уцілів, це вже добре. Клапани, які вели до шлангів з причепа, зачинені. Мабуть це означає, що шланги від’єднано. А це означає, що буксирувальне з’єднання з причепом переламалось. Чарівно.

Озираючись довкола всередині ровера, не бачу нічого зіпсованого. Баки з водою лишись геметичними. Ніяких видимих протечей у повітряних баках. Спальня розкрутилась і тепер розкидана по усьому роверу, та це лише полотно, тому з ним не могло нічого статись.

Прилади керування цілі, а навігаційний комп’ютер каже мені, що ровер перебуває у “неприйнятно небезпечному нахилі”. Дякую, Наве. (прим.п., скорочено від “навігаційний”)

Отже я перекинувся. Це не кінець світу. Я живий, з ровером усе гаразд. Я більше переймаюсь через сонячні стільники, через які я мабуть перекотився. А ще, через те, що причеп від’єднався, є велика імовірність, що йому теж кінець. Дах-надувна куля не дуже витривала. Якщо вона луснула, лайно, що всередині, розкидало у всі боки, і мені треба віднайти його. Це моє критичне життєзабезпечення.

До речі про життєзабезпечення: ровер перейшов на внутрішні баки, коли клапани зачинились. Хороший песик, Роверу! Ось тобі хрустик.

У мене є 20 л кисню. (достатньо, щоб дозволити мені дихати 40 днів), але без регулятора (котрий у причепі) я повертаюсь до хімічного всотування СО2. У мене лишилось фільтрів на 312 годин. Плсю у мене є ще 171 година СО2 фільтрів з ПЧД скафандрів. Роблячи підсумок, їх вистачить на 483 години, що близько до 20 Солів. Отже у мене є час, щоб усе полагодити.

Я дуже близько до МЗЧ. Приблизно 220 км. Я не дозволю чомусь отакому завадити мені туди дістатись. І мені вже не треба, щоб усе працювало бездоганно. Мені лише треба, щоб ровер пропрацював ще 220 кілометрів, а система життєзабезпечення пропрацювала ще 51 Сол. Це все.

Час одягтися та поглянути на причеп.

Зробив ПЧД, виявилось, що все не так погано. Але і не добре.

Я зіпсував 3 сонячні стільники. Вони під ровером, до біса потріскані. Може вони ще здатні вичавити кілька ваттів, але у мене немає на це надії. Сюди я приїхав з одним зайвим сонячним стільником. Мені було потрібно 28 для денної праці, а я узяв 29 (14 на даху ровера, 7 на даху причепа та 8 на полицях, що я встановив на боках обох транспортів.)

Я пробував перекинути ровера, але не стачило сили. Треба знайти якийсь важіль. Окрім того, що він лежить на боці, я не бачу жодних серйозних проблем.

Ну, це не правда. Буксирувальна клямра просто роздовбана. Половину її просто вирвало. На щастя, причеп теж маю таку клямру, то ж у мене є запасна.

Ситуація з причепом лячна. Він лежить догори дригом на своєму надувному даху. Не знаю, котрий із богів пожалів мене і не дозволив тій кулі луснути, але дякую йому за це. Перша справа, яку я маю зробити, - це перекинути причеп. Що довше він тиснутиме на кулю - то більша імовірність, що він таки лусне.

Поки я був назовні, я зібрав 26 сонячних стільників, які були не під ровером, та влаштував їх підзаряджати батареї. Чому час втрачати?

Отже зараз переді мною кілька проблем: спершу треба вирівняти причеп. Чи принаймні прибрати вагу з надувної кулі. Далі я маю вирівняти ровера. Нарешті, я маю замінити буксирувальну клямру ровера знятою з причепа.

Також, треба написати повідомлення для НАСА. Вони мабуть переймаються.

Майнді вголос прочитала код Морзе: “Перекинувся. Наразі ремонтуюсь.”

- Що? Це все? - спитав Венкат через телефон.

- Це все, що він сказав, - відповіла вона, притискаючи до вуха телефон плечем і друкуючи е-лист до списку зацікавлених сторін.

- Лише три слова? Нічого про його фізичний стан? Його обладнання? Його запаси?

- ВИ мене розкусили, - сказала вона. - Він лишив детальний звіт про становище. Я просто вирішила збрехати Вам без причини.

- Дотепно, - сказав Венкат. - Продовжуй бути нахабою з людиною на сім щаблів вище тебе у компанії. Побачиш у що це для тебе обернеться.

- О ні, - сказала Майнді. - Я можу втратити свою роботу міжпланетного вуаєриста? Гадаю, я б мала використати свій ступінь інженера десь інде.

- Пам’ятаю тебе, коли ти була сором’язливою.

- Тепер я космічний папараці. Ставлення дісталось разом з роботою.

- Так, так, - сказав Венкат. - Просто відішли е-лист.

- Уже відіслала.

У мене сьогодні було багато справ, і я багато встиг зробити.

Уранці все боліло. Мені довелося спати на стіні ровера. Спальню не розкладеш, коли повітряний шлюз дивиться у небо. Та все ж я зміг отримати зі спальні користь. Я склав її та використав як постіль.