Тож не дивуйся, що людські наїдки
Мою духовність живлять. Бо колись,
Можливо, завітаєте і ви
На учти ангельські і, з бігом часу,
Одухотворюючи власне тіло,
Вирощуватимете з нього дух
Ефірно-легітний, що долетить
До нас, чи обере собі довільно
Цей чи небесний Рай. Ви – Божі діти,
Допоки ви у послуху й любові
Несхибливі. А зараз утішайтесь
Блаженством, котре можете прийняти,
Але не більшим». Праотець Людей
На те сказав: «Ласкавий добрий Гостю!
Спасибі за поради і знання
Про всезагальний рух Природи вгору
Од нижчих грубих речовин до ніжних
Околиць Неба, відкіля наш дух
По сходинах підійметься до Бога.
Та поясни, для чого ти сказав
«Допоки ви у послуху й любові?»
Хіба в нас мало послуху? Чи ми
Любити перестанемо Того,
Хто з праху сотворив нас, дав нам Рай —
Найвище людське благо?» Відказав
Йому Архангел: «О дитя земне
Й небесне! Спухай: все твос блаженство
Теперішнє завдячуй тільки Богу.
Майбутнє все завдячуй лиш собі
Чи, радше, послухові, що несхибно
Являтимеш Творцеві. Пам’ятай
Пересторогу сю: Господь створив
Тебе в довершеності перемінним,
Розумним, добрим, вільним – не рабом
Сліпої неминучости чи Долі,
Чи примусу. Затям: Він, Бог свободи,
Невольничої служби не приймає,
І в мудрого Творця ціни не мають
Любов чи послух у глухім кутку
Безвиході без вибору й випроби.
Ми, сонми ангельські на Небесах,
Наближені до Божого Престолу,
І ви у благодатному Раю
Впокорено слугуємо і любим
Творця подобрій волі. Хто обрав
Ненависть-непокору, ті упали
В безодню Пекла. О, який то жах
Зірватися з висот блаженства в прірву
Знедолености». Наш великий Предок
Йому на те: «Навчителю небесний!
Слова твої мені запали в душу
Глибоко – глибше херувимських співів,
Що поночі лунають в горах. Знаю,
Що вільний вибір помислів і дій
Мені дано, аби не забував
Любити Сотворителя й коритись
Йому. Це нам єдиний заповіт,
І він, я в цьому певен, справедливий.
А ти згадав ненависть-непокору
На Небесах! Я злякано гублюсь
У сумнівах. Коли твоя вже ласка
Докладніше про се ти розкажи,
То слухатиму в трепетнім мовчанні.
Хоч Сонце од Полудня повернуло
На захід, та до вечора далеко –
