Але не вернуться до сих очей
День чи рожевий вечір, срібний ранок,
Весняна ніжна зелень, літні квіти
Й отари чи людське лице божисте —
Все заступила чорна хмара. Тьма
Мене відгородила від людей,
Повитирала зримі письмена
У книзі пізнання творінь Природи
Й до мудрости замурувала вхід
Найважливіший… О, запломеній
Натомість, Світе Неба, у душі
Та просвіти мій дух. Даруй йому
Зір гострий, всепроникний. Хай все бачить
І, розриваючи завісу тьми,
Те, що очам тілесним недоступне,
Поможе змалювать моїм словам.
В ту пору Вседержитель наш небесний
З Престолу, що у чистих Емпіреях
Здіймається над геть усім, поглянув
На творива Свої і твори творів.
При Ньому Сонми ангелів могутніх,
Немов зірки без ліку в ясну ніч,
Уловлювали в Отчім зорі ласку
І невимовну благодать. Праворуч
Отця сіяв Його єдиний Син.
Всевишній подививсь на Землю. Там
Подружжя перше людське – Прабатьки
Всіх нас, поселені в саду Едема,
Втішалися блаженними плодами
Любови й радощів без заборон
Чи ревнощів у щедрій самоті.
А потім Бог оглянув Пекло й Хаос
Бездонний і побачив Сатану,
Що, виринувши з Ночі, наближався
до цитаделей піднебесних, радий
Крильми утомленими і ногою
Торкнутись оболонки сього Світу
Непевної – ні море, ні повітря,
Що огортає речовинну сталість.
Бог, вгледівши його із висоти,
Відкіль минуле, суще і прийдешнє
Видніє, – так сказав своєму Сину:
«Ти бачиш, мій єдинородний Сине,
Яка непогамована злоба
Там Нашого сперечника долає?
Вже ні бездонна прірва, ні кайдани,
Ані замки пекельні не змогли
Спинить його одчайного пориву
До помсти, що обернеться на нього ж
І на бунтарську голову впаде.
Він, вирвавшись на волю, вже досяг
Небесної околиці і світла
Й летить до новоствореного Світу,
Де поселили Ми Людей. Він прагне
Їх знищити або, ще гірш, розтлити
Брехнею й підступом. Він їх розтлить.
Бо люди лестощам його повірять
І легко улягатимуть спокусам,
Порушивши єдину Заборону,
Єдиний знак покірности Мені.
За це і їхні діти, і нащадки
Падуть. А винен хто? – Вони самі,
Невдячні. А я ж їм дарую їм усе:
Створив їх праведними, дав їм силу
Зло переборювати, дав свободу