18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 156)

18
Дівоче лоно прийме Плід Святий, Який межи нащадками Царя Давида (се його ім’я) обітне Іздавна був ще праотцю Аврааму Яко Спаситель людства й Цар Царів, Чиєму Царствію кінця не буде. Поки те стане, – царів і царств Минуться перемінливі ряди. А син Давида, мудрий і багатий, Забрати повелить Святий Ковчег З намета переносного у Храм Величний. Царюватимуть у ньому І злі, і добрі владці. Більше – злі. В них ідолопоклонство і гріхи Ганебні нагромадяться й споганять Увесь народ. Тоді Всевишній кине І їх міста, і Край, і Храм На розграбунок Містові Гордині, Що виклик Небу недобудувало (Ти бачив це), уражене Сум’яттям, Якому ім’я Вавилон. Обранці На сім десятків літ підуть в неволю. Та Обраних не забуває Бог — Повернуться і відбудують Храм, Впокорені й богобоязні, поки Дітей наплодять в клубища багатств І чвар. Священники розтляться перші: Не освящатимуть – осквернять Храм. Ще гірше: царський скіпетр перехоплять, Дадуть чужинцеві. Тоді Господь Здійснить Пришестя Богочоловіка, Немов далеко він від царств земних. Проте його народження звістить Нова Зоря у небі, й мудреці Прийдуть зі Сходу, в дар Йому принісши Земні ознаки знані – фіміам І золото, і мирро благовонне. Ще й Ангел Божий вкаже пастухам Посеред ночі, де родивсь Месія. Ті прибіжать і, вражені, почують У Небі співи ангельські, побачать Дитя і Матір, що не знала мужа. А буде істинним Його Отцем Могутність Божа. Так, навік з’єднавши В Собі Земне й Небесне, на Престолі Возсяде Він – законно-спадкоємний Нащадок, обітований Давиду». Архангел змовк. На радощах Адам Аж просльозився. Схлипнув: «О, Пророче, Надії Довершителю! Нарешті Мені відкрилось досі незбагненне: Чому то шодство сподіватись має На Жінку. Радуйся, о Діво-Мати, Моя праправнуко! На небесах Знайдеш Ти ласку, бо з Твойого лона Народиться між люди Божий Син. От заболить у Змія голова, Дізнавшись: з ним стає до бою жінка! Вона йому потрощить голову Чи Змій її ужалить у п’яту?» На те Архангел: «Ти не уявляй, Собі так бій: удари, рани, кров… Ні! В Сині Божім Небеса й Земля, З’єднавшися, нову утворять Силу Для ще одної відсічі Врагові