Вдень – білу хмару, уночі – вогненний
Стовп серед неба, як поводарів.
Та Фараон запеклий разом з військом,
Хоч гнатимуться вслід – не доженуть:
То спотикатимуться в тьмі густій,
То, блиском вражені, підуть наосліп
Убік. А в слушну пору Бог ще раз
Звелить Мойсееві простерти жезла
Над морем, і воно слухняно стулить
Громаддя здиблене завмерлих вод,
Коли по дну проходитиме військо
Єгипетське і все потоне там.
Господні Обранці від узбережжя
Нетоптані дороги в Ханаан
Верстатимуть окружно, щоб війна
Їх, негартованих, зненацька врозтіч
Не кинула, й рятуючи життя,
Вони не повернулися у рабство
Безславне. Втім, за славне чи безславне
Життя вчепившись, гублять його ті,
Хто не навчився дисципліни й зброї
Гримать не вміє. А вони – навчаться
В пустелі дикій. І навчаться жити
Згуртовано, з дванадцяти племен
Старшин обравши й ствердивши закони.
Сам Бог з дрижачої гори Синаю
У хмарній тьмі, в громах і блискавицях,
Під гук сурми дасть їм Закон громадський,
Канони віровчення й ритуали,
Де в символах-прообразах звістить,
Що доленосне людське сім’я вразить
Зміїну голову й спасе людей.
На голос Всемогутнього для вух
Людських – страшний. Благатимуть Мойсея:
Стань Посередником і волю Божу
Нам, переляканим, перекажи
По-людськи. Бог це вволить. Відтоді
Дасть знати всім, що перший Клопотальник
За них, Мойсей, Предтечею лиш буде
Могутнього Спасителя Вселюдства,
Про котрого звіщатимуть пророки
В часи прийдешні, в закликах і псалмах
Вславляючи Великого Месію.
Власкавлений слухняністю народу,
Господь дозволить їм створить Святиню,
Де Вічний пробуватиме разом
Зі смертними людьми: намет, нап’ятий
На кедрових стовпах; Ковчег Завіту —
Кедрова Скриня, вистелена злотом,
І в ній Скрижалі кам’яні Завіту
Господнього, й Жертовник при Ковчезі
Всемилости, ослонений крильми
Двох Херувимів срібних. Перед ними
Хай сім світильників горять, як Знак
Семи Світил небесних. Над Наметом
Щоденно опускатиметься Хмара
І Сяйво струменітиме вночі
В спочинку час. Мине багато років.
Люд, Ангелом приведений, ввійде
В Обітовану Землю Аврааму
І його нащадкам. Про завоювання
Землі Ханаанської враз не розкажеш.
Розбиті царства, скинуті царі,
Народи вигублені… Навіть Сонце
В зеніті стане і відсуне ніч
