Ще й дряпаєшся до Небес зухвало.
А чим же будеш дихати й що їсти
Високо у розріджених просторах?»
Додав Архангел: «Справедливий осуд
Руйнівника розумної свободи
Й порушника спокою між людьми
Ти мусиш довершити визнанням,
Що справжньої свободи вже не буде,
Відколи схибив ти. Свобода й Розум
Існують в нероздільному єднанні.
Ледь Розум потьмяніє чи відступить,
Умить вас опановують непевні
Бажання, буйні пристрасті й пориви;
І ви стаєте їхніми рабами,
Раніше вільні – вже самі собі
Раби. Тож, Господом покарані.
Підете у рабство – до тиранів
Несправедливих, вартих покарання,
Все ж необхідних. Трапиться ще й гірше:
Прапрадіди народів немалих,
Зламавши єдність Розуму й Чеснот,
Прокляття та покару на потомків
Своїх накличуть. Винні без вини,
Народжені самі в собі рабами,
Підуть до владарів земних у рабство.
Для прикладу: один з синів того,
Хто будував Ковчег, накличе срам
На батька власного і вслід – прокляття
Господнє на свій рід: «Раби Рабів».
Вони й Потоп забудуть – так, немовби
І не було – й занепадати будуть
Все нижче. Бог своє святе Лице
Від них відверне – хай живуть як знають!
Все ж між всіма народами один
Чудний Народець обере Господь
Собі для служби. Предком їхнім стане
Меж ідолопоклонцями один
Богошукач й богоугодний. Люди
Усі на той час (чи повіриш – всі!)
До того одуріють, що й живий ще
Потопу свідок древній Патріарх
Не спинить їх: поклоняться бовванам,
Яких понавитесують самі ж,
Яко богам! А Богошукачеві
Всевишній у видінні повелить
Залишити рідню, краян, божків
І рушити в обіцяну країну,
Щоб стати Праотцем народів многих,
В чиєму сім’ї висвятиться людство.
І вирушить той Муж, благословенний
У твердій вірі, в невідому путь.
Його я бачу вже (тобі не можна):
Лишає край свій рідний – Ур халдейський,
Переступає вбрід ріку Гаран;
За ним похнюплено бредуть отари,
І пастухи, і челядь. Хоч не вбогий,
Він багатіє вірою у Бога
І в Край свого покликання незнаний
Ступає – в Ханаан. Там розставляє
Намети за узгір’ями Сихему,
Де розпросторивсь Морех. Звідти видно
Обітовані Землі! – від Гамату
На Північ до Південної пустелі
(Так згодом ті місцевості назвуть).
Гермон – на Схід, а ген на Захід – море.
