Що назавжди зіллються з Небесами».
Так славили Творця. Тим часом Бог
По одному Архангелів скликав
І їм велів по людській непокорі
Новому світові надати змін:
Сонцю – скривить екватор’яльний шлях,
Який давав постійну стужу й спеку
Тим а чи тим земним краям. Тепер
Хай Сонце ходить в різні пори різно:
Краї ті самі перемінно пражить
Спекота й лютий сковує мороз.
Накинуть Місяцеві зміну фаз;
Усім планетам – петляві стежки:
Хай іноді шикуються в ряди
Зловіснії – по три, чотири, п’ять;
Зіркам – непевні впливи на життя;
Ще – метеорні зливи і навальні,
Взаємодійно з Сонцем, лихоліття.
Вітрам – непередбаченість: затишшя
Й руйнівні бурі, шторми і тайфуни.
Громам – страшний розкочувати гуркіт…
Для змін тих, кажуть, Ангелам звелів
Потужно зрушить полюси Землі
І шлях новий накреслювати Сонцю
Обабіч від екватора: в сузір’ях
Тельця та інших до Близнят спартанських;
Од Рака в тропіках до Лева й Діви
І Терезів, ще нижче Козерога.
Так стались пори року. Де раніше
Завжди буяли літо чи весна
Й лише полярні кола навскоси
Освітлювало Сонце, що котилось
Круг обрію без заходу і сходу,
Рятуючи арктичні землі естів
Та антарктичні землі Магеллана
Від наступу льодів. Мов по бенкеті,
Сонце, сп’яніле від плодів Знання,
Хитається. Бо як же пояснити,
Що до падіння людського безгрішні
Й чисельніші, ніж потім, пожильці
Земні і не замерзли, й не спеклись?
Небесні зміни зачепили й Землю:
Її то труять випари боліт
На Півдні, то на Півночі вітри
Батожать снігом, градопадом, льодом.
Ім’я вітрам тим: Аргест, Борей, Кесій.
Південніше розбушувався Траскій —
Дерева трощить, виверта з корінням
І плугатарить море. Далі ринуть
Набряклі грозами Нот і Афер
З Сьєра-Леоне; їм наперекіс
Евр і Зефір; а збоку, від пустинь,
Лібеціо й Сироко – товкотнеча
Ристалища стихій. Їх доганяє
Дочка Гріха – вражда живих істот.
Ідуть убивцями на звірів звірі,
На птахів – птахи і на рибу – риба.
Вже не траву – одне одного їсть.
Поваги до людей нема – втікає
Чи шкірить зуби і пече злим оком.
Те бачив навкруги Адам. Не все,
Бо зосередивсь на тяжких думках.
Ба, і в собі відчув ще гірші зміни
І темну каламуть переживань,
Що виплеснулися в спізнілий лемент:
