Наснагу духу, незлобивість серцю
І гостроти думкам – дороговказ,
Що доростатимете до Небес,
А не погрузнете у грубім грищі
Тілесного заласся. От чому
Не стала парою тобі тварина».
На те Адам бентежно відказав:
«Не так прекрасна зовнішність жіноча
(Не так і звірам дана млость запліднень —
Вважаю: не низька, а гідна шани
Та подиву велика таїна)
Мене в Жоні чарує, – як ласкава
Щедротна відданість, котра бринить
У тисячі догідливих дрібниць
І кожним словом, поглядом і жестом
Висвітлює у нас єдину душу
Та гармонійність шлюбну, доскональшу
Усіх гармоній, що чарують слух.
Нема у тім підданства! Все, що живить
Мої найблагородніші чуття
І розум, те вільно обираю сам
Між багатьма можливостями. Зір,
Слух, смак чи дотик пропонують різне
Для схвалення – я схвалюю не все.
Ти сам казав: любов – дороговказ
На Небеса; то й запитать дозволь:
А як кохаються небесні духи?
Чи тільки поглядами або сяйвом
Уявно з’єднуються, чи насправді?»
Рум’яно розлилась зоря вечірня —
Рум’янець (знак кохання) спалахнув
Усміхнено на ангельськім лиці.
Озвавсь: «Одне повім тобі: нам – добре,
А без любови не бува добра.
Вам дано чистих радощів зазнати
(Бо чистими ви створені) тілесно.
Ми безтілесно вищому екстазу
Віддаємо себе без перепон
У м’язах чи кінцівках. Наче легіт
Із леготом, в пориві абсолютнім
Зливаємося наскрізь і без послуг
Дебелих тіл і душ. Але мені
Пора. За обрій покотилось сонце,
І промені останні тихо гаснуть
На островах призахідних. Се знак,
Що полишатиму тебе і Землю.
Щасливий оставайсь! Плекай любов,
Понад усе плекай любов-покору
До Бога. Пам’ятай його завіт;
Гляди, аби не подолала пристрасть
Твою свободу людську та розважність.
Ти сам господар долі чи недолі
Своєї та й усіх твоїх нащадків.
Як утверждатимешся нам на радість
І вільний вибір твій достойним буде,
То влесливі спокуси відштовхнеш
І вдосконалишся незмірно – сам.
Тож нівідкіль підмоги не проси».
Сказав і встав. За ним ступив Адам
І, дякуючи Ангелу за раду,
Озвавсь услід: «Небесного Творця
Висока та ласкава доброта
Нам у тобі сяйнула. Не забуду
Повчань та осторог твоїх зичливих
Для нас, людей. Навідуйся іще».
