18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Джон Мильтон – Утрачений рай (страница 103)

18
Яке дають прогулянки, – все те, Дарма, чи віддаюсь йому, чи ні, Так не проймає всю мою істоту Непогамовним пориванням страсти, Як ся Жона. На неї гляну – млію, А доторкнуся – я вже сам не свій. При ній всі інші радощі тьмяніють, Перед її принадами стою Беззахисний. То й думаю не раз: Чи то не помилилася Природа, Не давши мені сили проти чару Жіночого? Чи, може, з тим ребром Одібрано од мене забагато? Хоч знаю: зовнішня її краса, Найвитонченіша, ховає сутність Не вивершену; їй дала Природа Духовні поривання не складні; Та й в образі Жони подоби менше До образу Творця, бо не жахтить В її поставі величава власть Над тварями всіма. Але чому Наближення до неї повергає Мене в благоговійно-ніжний трепет, Мов перед найдовершенішим чудом? Чому усе, що каже вона й робить, Здається наймудрішим і доладним, А мудрість чоловіча коло неї Блазнює, недоладна і смішна, Неначе недолуга глупота? Чому здоровий глузд, розважна влада Їй поступаються, мов первородній, А благородство та душевна велич Із любощів її творять святиню, Навкруг якої в шанобливім колі Сторожею почесною стоять?» На теє Ангел, спохмурнівши, мовив: «Природі сього ти на карб не став. Вона своє здійснила, ти – своє Виконуй неухильно: покладайся На розум і до нього прислухайсь, Аби не впасти у підданство там, Де помічаєш сам недосконалість. Від чого ти у захваті, ще й млієш? Від повабу позверхньої краси? Вона – в тім не перечу – гідна шани, Любови, ласки, тільки не підданства. Розважливо раніше порівняй Її до себе. Про самоповагу Не забувай та чоловічу гідність, Бо де вони, там мудрий лад і правда, І Жінка підкоряється природно Главенству Мужа, а не власним чарам — Ще більше пожаданим і солодким, Якщо кохатимеш її достойно. А ні – твій шал вона ж осудить перша. З переплітання ваших тіл потомство Народжуватись має. Коли в цьому Твоя найбільша втіха, то затям: Так, як людина, плодиться й скотина, Отож вознесеного в тім нема. А радощі, котрі дарує пристрасть, Хай духу людського не підкоряють, Принадність людяну в Жоні люби, Душевну і розумну, а не пристрасть Приземлену. Така любов дає