Джоанн Харрис – Жахослов (страница 20)

Генерал Ассолан був і досі на ногах. Половину його обличчя заливала кров. Усі його битви відбувалися й завершувалися ще до того, як він ступав на криваве поле бою для здійснення страт. Тепер же він отримав справжні шрами на додачу до своїх медалей.

Офіцер, який зневажав боягузів, тремтів від переляку.

– Не лякайтеся, генерале, – промовила Клара. – Ви повинні залишитися живим, щоб розповісти усім іншим… іншим у Червоному Колі, наразі відсутнім, усім, хто поділяв його схильності. Час вашого панування сплив. Виставу закрито за наказом… месьє Ґіньйоля і месьє Еріка. Зрозуміло? Ви вже у відставці. А тепер забирайтеся звідси, доки моя елегантна подруга не передумала і не вирішила знову погратися з парасолькою.

Ассолану не треба було повторювати двічі. Він миттєво дременув до виходу. Меч, який він навіть не подумав вийняти, теліпався в нього при боці.

Кейт влучила момент і щосили дала дзвінкого ляпаса Кларі.

Англійська вдова злизнула краплину крові з губи і знизала плечима.

– Ми не могли сказати тобі, Кеті. Ти гарна журналістка, але не акторка.

– Чому ви не зупинили виставу ще до початку? – спитала вона, звертаючись до Юкі так само, як і до Клари. – Перш ніж хто-небудь постраждає.

– Треба було спочатку прибрати твого друга Султана, – відповіла Клара. – Погодься, складна ситуація.

Кейт бачила в цьому певний сенс, та все одно палала від гніву. Бідолашний хлопець у фраку поплатився за зволікання месьє Еріка.

Ніні, принцеса ацтеків, виступила вперед. Вона вже зняла свій головний убір.

– Листи мого батька?…

– Будуть вам повернуті, – сказав Ґіньйоль, цілуючи їй руку.

Задоволена, Ніні пішла зі сцени.

Ґіньйоль подивився на усміхненого бутафора, знервованих робітників сцени й заново прозрілих оркестрантів.

– Я знаю, вас змусив Орлов. Тепер ви на випробному терміні, та поки що працюєте тут… окрім тебе, Ролло. Ти надто насолоджувався усім цим. Іди, знайди собі інше місце, і ножі свої забери.

Ролло знизав плечима, зібрав свій арсенал і пішов.

– Орлов, – промовив Ґіньйоль, розтягуючи ім’я, – ти насмішка над людською природою, жалюгідна пародія на чоловіка. Ми маємо для тебе вакансію. Ти знайдеш свій костюм горили в комірчині. Ми зашиємо його на тобі і приклеїмо маску до твого обличчя, намертво. І ти будеш читати веселі скоромовки, грати зіркову роль у «Вбивстві на вулиці Морґ»[153] і цілком підкорятися моїй волі… інакше розділиш долю свого попередника Султана. Ти мене зрозумів?

Блідий від жаху Орлов упав навколішки посеред останків відвідувачів. Зараз вони в буквальному сенсі утворювали собою Червоне Коло.

– А тепер я хочу, щоб цю сцену вимили і прибрали сміття, – наказав Ґіньйоль. – Завтра ввечері і щовечора по тому ми граємо виставу. І хай не гаснуть вогні в Театрі Жахів!

Янголи сиділи разом із Персом у кафе навпроти Пале-Ґарньє. Юкі їла морозиво, а Клара пила китайський чай.

Кейт і досі почувалася роздратованою.

Роботу було зроблено – Червоне Коло ліквідоване, убивства на Мормартрі припинені – і клієнт задоволений.

Вона гадала, що знає, навіщо Клара зрадила її… Та виявилося, що англійка обманним шляхом втерлася до Червоного Кола. І знову Кейт почувалася спантеличеною. Було б настільки логічно, якби Клара перекинулася до ворожого табору. Адже вона проголошувала себе знавцем тортур. Хай би якою була вада дю Руа, це було і її вадою теж – може, навіть більшої сили. Через цей ґандж месьє Ерік і взяв її до себе.

– Що це було, Кларо? – спитала вона. – Чому ти була так налаштована проти них?

– Легіон Жаху був купкою буржуазних лицемірів – потай пускали слину, замість того щоб насолоджуватись гордо й відкрито. До того ж я хотіла побачити виступ справжнього майстра… і побачила. Я ніколи не забуду.

– Ґіньйоля?

– О, він чарівний… але ні. Не Ґіньйоля.

Клара підняла чашку й показала нею на Юкі, яка скромно схилила голову.

– Грація. Елегантність. Мінімалізм. Нівечення. Страти. Бездоганно.

Кейт знала, що ніколи цього не зрозуміє. Для неї жахи були лише жахами.

Вона підвела очі на фасад Оперного театру і задоволено зауважила, що ґорґулья і досі там і наглядає за ними.

Його вона теж ніколи не зрозуміє. Як журналістка, як детектив вона потребувала самих тільки фактів… І лише як Кейт Рід прагнула знати більше.

Перс поклав на стіл досьє з газетними вирізками.

– Отже, mes filles,[154] до уваги агенції потрапила ще одна справа. Кейт, тебе це зацікавить. У Луврі стався напад на охоронців. Ходять чутки, що зникли деякі коштовності. Дехто каже, що на будівлю накладено прокляття. Бачили дивну фігуру, яка вночі прокрадалася коридорами, безшумно і в плащі, у головному уборі й золотій посмертній масці фараона…

Кім Ньюмен – письменник, кінокритик і журналіст. Серед його останніх публікацій – критичне дослідження «Класика Британського інституту кінематографії: Квотермасс і колодязь», міні-серія «Мисливець на відьом: таємниці височини» (у співпраці з Морою Мак-Г’ю) із циклу коміксів «Дарк Горз», розширений і оновлений варіант його визнаної серії «Ера Дракули» і найновіший роман «Таємниці школи Дреркліфф». Янголи Музики повертаються в оповіданні «Привиди над Парижем».

Заб

ЗАБУТТЯ, – я, сер. 1. Втрата згадки про кого-, що-небудь. // Неприйняття до уваги чого-небудь. Відходити (відійти) в забуття; Покриватися (покритися, критися) забуттям – остаточно забуватися, не згадуватися. 2. Стан того, хто повністю виключився з щоденних турбот, думок, переживань і т. ін. 3. Стан глибокої задуми. Виводити (вивести) із забуття – повертати до здатності сприймати навколишню дійсність. 4. Втрата відчуття навколишньої дійсності, стан дрімоти. // Втрата свідомості, непритомність. Впадати (впасти) в забуття – втрачати відчуття навколишньої дійсності, засинаючи або непритомніючи. 5. Найвищий ступінь виявлення якого-небудь почуття, збудження, захоплення та ін. До забуття – із захопленням, напружуючи всі сили.

Найближча етимологія: забути(ся), забувати(ся), забуте, забутий – рос. забыть, забыться, біл. забыць, забыцца, д. – рус. забыти(ся), п. zabywać, праслов. zabyti sę, «забутися», похідне від byti «бути»; первісне значення «засидітися, занадто довго десь пробути» з пізнішим розвитком значення «пробути за однією справою без діла, не роблячи іншої потрібної справи», звідки «забутися про якусь справу, перестати пам’ятати».

Синоніми: непам’ять; втеча від дійсності; задума; дрімота, сон; (втрата тями) безпам’ять, непритомність; (від збудження) екзальтація, нестяма; самозабуття.

Приклад: «Забуття настигає вас, коли хтось, на кшталт відьми, накладає на вас прокляття…»

Забуття

Мюрієль Ґрей

Відьми існують.

Більшість вважає, що це лише міф, але вони насправді існують. Неважливо, ким саме вони є: іншим видом чи лише окремою гілкою людства – може, трохи старшою, може, більш розвиненою або менш. Неважливо навіть уважати їх добром чи злом. Важливо лише, що вони перебувають серед нас, здебільшого ніким не помічені.

І, звісно, велике значення має, як вони поводяться. Адже існує дещо, що вони мають робити. Змушені робити. І цей вимушений тягар створив їм жахливу репутацію, від якої відьми потерпали сторіччями, протягом яких людство помічало їхню присутність – мимохіть, краєм свого підозріливого ока.

Адже над кожною відьмою тяжіє обов’язок – служити виправленню людських вад. Вона повинна карати, коли помічає несправедливість. Зважаючи на всю суб’єктивність злодіяння, недолугість місцевих культурних стереотипів і відновлення правосуддя за власний рахунок, сучасна відьма вціліла лише завдяки уникненню ситуацій, які можуть поставити її перед необхідністю сповнити біологічне призначення свого єства.

Іншими словами, вони намагаються триматися подалі від неприємностей.

Але це історія не про відьму. Це історія однієї помилки.

За браком чарівної традиції оповідання казок, Даррен Лаурі знав про відьом небагато, натомість ще змалку пройнявся духом культури свого покоління. Планшет замість казки на ніч, електронні пристрої замість магії уяви та винахідливості – усе це давало можливість постійно рекламувати себе, применшуючи тим самим значущість багатьох сучасників. Що й стало для Даррена сенсом життя.

У шкільному віці соціальні мережі навчили його, як створити собі бажаний імідж і знищити тих, хто ставив під сумнів або гальмував його успіхи в цій справі. Як і всі його знайомі, Даррен не мав часу на допитливість, засвоєння нової інформації, щиру цікавість до всього незнайомого й казкового. Цілодобовою виснажливою справою його життя була презентація самого себе в режимі нон-стоп.

У пригоді амбіціям юного нарциса стало те, що Даррен був безсумнівним красунчиком. Худорлявий і високий, із котячою грацією, що радше підкреслювала його мужність, ніж суперечила їй, він був щасливим власником виграшного генетичного набору – єдиний син у родині гарненької медсестри, сомалійки за походженням, і білого сухорлявого лондонця з робітничого класу. Нічим не примітна пара обдарувала своє дитя світлою шкірою карамельного відтінку, злегка кучерявим чорним волоссям і красивими темно-карими очима в обрамленні густих вій. Даррен легко міг би зробити кар’єру моделі, але інтернет наочно демонстрував, що мало хто з людей пам’ятає імена навіть найуспішніших моделей, тож він швидко відкинув таку можливість.