Джоанн Харрис – Жахослов (страница 22)
Цей вечір нічим не відрізнявся від інших. Пройшовшись килимовою доріжкою під схвальні вигуки зусібіч, він і його приятелі, Салта і Ґас, розпашілі після двогодинної випивки в барі за три будинки звідси, де подавали коктейлі в банках з-під варення, поштовхом відчинили двері в «Le Poisson Qui Boit»[155] і стали вимагати столик на трьох.
Ще задовго до того, як двері відчинилися, відьма відчула небезпеку. Вона гадала, під яким приводом можна відпроситися із сьогоднішньої зміни та піти додому, до своєї теплої квартири з кішкою, замість того щоб удаватись до виснажливого, навіть убивчого застосування виправної магії.
Але було вже пізно. Трійцю посадили за столиком біля вікна, попередньо зарезервованим, але тепер люб’язно звільненим заради зіркових гостей – і, звісно, відьма вже наперед бачила, як розгортатимуться події.
Вона намагалася триматися осторонь, подбавши, щоб їх обслуговувала Джанін, гарненька новозеландка, яка значно частіше працювала зі знаменитостями і була милою й чарівною з усіма, незалежно від їхнього статусу. Коли вибухнув очікуваний скандал після прибуття гостей, що резервували той столик, відьма залишилась на кухні. І трималася осторонь, пораючись за барною стійкою, коли Ґас почав чіплятися до Джанін, вимагаючи номер телефону, і дуже розійшовся, отримавши бездоганно чемну відмову.
Але вона вже знала, що доведеться бути присутньою під час інциденту. Тож, видихнувши повітря із запахом локриці, вона повільно попрямувала до трійці молодиків, витираючи задовгі, але чисті нігті білим рушником, заткнутим за пасок її фартуха.
Дві дівчини, увзявшись за руки, тупцяли під вікном і сміялися. Даррен уже звик, що, побачивши його, деякі перехожі застигають на місці й починають витріщатися. Тож він просто посміхнувся і мляво змахнув рукою, не відриваючись від свого келиха, – від чого юні фанатки так і застрибали в захваті.
Дівчата ввійшли до ресторану. У «Le Poisson Qui Boit» існувала усталена процедура запобігання сутичкам із фанатами, тож Сіґґі, менеджер на сьогоднішній зміні, виступив уперед і з усмішкою привітався з дівчатами, водночас здіймаючи руку, що всесвітньою мовою жестів означає «стояти». Дружки Даррена загиготіли, штовхаючи одне одного ліктем, тоді як Даррен похитав головою, дивлячись на дівчат, що підстрибували, показували на нього пальцями і вигукували благання поверх підведеної руки. Потім, зробивши глибокий ковток вина, Даррен відставив келих і жестом вельможної персони дозволив дівчатам підійти.
– Усе гаразд, приятелю. Нехай привітаються.
Сіґґі ледь помітно скривився і опустив руку, пропускаючи повз себе дівчат.
– Інші гості будуть дуже вдячні вам, юні леді, якщо ви не заберете багато часу, дякую, – тихо промовив він, відступаючи.
– О Господи! О
– Як ся маєте? Чудово, га?
Дівчата лише заверещали голосніше, підстрибуючи одна перед одною.
Настав час для появи відьми. Вона саме витирала сусідній столик. Вища з дівчат схопила її за лікоть і тицьнула їй в руки телефон.
– Знімете нас? Усіх разом.
Відьма кивнула і підняла однією рукою телефон, другою показуючи молодим людям тісніше зібратися докупи.
Вона зробила кілька фотографій – «на щастя», як її просили. А потім повернула телефон.
Щойно пристрій потрапив до рук дівчат, уся їхня увага перемістилася зі справжнього Даррена і його друзів на їхнє цифрове зображення в телефоні.
– О Боже, та ти просто
– А-а-а! – вторувала її приятелька.
Даррен починав дратуватися.
– Якщо ви зараз постите це… адже ж так? Не пишіть, де ми, бо я тут просто розслабляюся. Гаразд?
Вочевидь, така ідея поки що не спадала дівчатам на думку, адже викликала нову бурю захвату.
– А-а-а! Напиши це в Твітері, Мейсі! Давай!
Відьма розправила плечі.
«Починається», – подумала вона. І скинула поглядом на ресторан, де їй так подобалося. Тут вона подружилася з гідними людьми, працювала сумлінно й добре. Лише двічі вона вдавалася до магії, і обидва рази – за винагороду, що певним чином компенсувало подальший шоковий стан і виснаження. Але після моральної корекції на відновлення підуть місяці. І це аж ніяк не назвати щастям.
Нижча з дівчат кинула погляд на Даррена і його друзів і тицьнула в його бік пальцем. Відьма набрала в легені повітря й розправила фартуха.
– Як ти кажеш, хто він?
Даррен відірвав погляд від келиха і витер губи тильним боком долоні.
Інша дівчина знизала плечима.
– Хто його зна. Його ж показували по телеку, хіба ні? – Вона обернулася до столу. – Гей. Нагадай, як тебе звуть?
Ґас подивився на Даррена. Салта подивився на Ґаса. Даррен подивився на дівчину, глибоко вдихнув через ніздрі і підвівся. Вийшов з-за столу і простягнув руку, вимагаючи телефон. Здивовано кліпнувши на нього очима, дівчина віддала пристрій.
Він поклав телефон на долоню і глянув на нього так, наче це була найогидніша річ, яку він будь-коли бачив.
– Отже, ви приходите сюди, так? Зчиняєте галас навколо мене й моїх друзів, заважаєте нам їсти. І вам бракує бісової поваги хоча б знати, з ким ви, в біса, маєте справу? Так? Я правильно зрозумів?
Вища з дівчат завелася, мов ужалена, – вона була напідпитку:
– Та пішов ти! Подумаєш – по телеку показали. Чи в кіно, чи ще десь. За кого ти себе маєш? Віддай їй назад телефон, козел.
Даррен кілька разів кивнув, підкидаючи в руці телефон.
– Еге. Жодних проблем.
Даррен розвернувся до барної стійки поряд із собою і щосили тріснув телефоном об край мармурової стільниці, так що той розлетівся, мов яєчна шкаралупа. Уламки пластику, скла й металу розсипалися по підлозі, один із них порізав Даррену руку, але він, не зупиняючись, ударив пристроєм ще раз.
Дівчата заволали в унісон і ринулися на нього, але Сіґґі разом із барменом зупинив їх.
В очах Даррена палала дика радість. Він нахилився, підібрав з-поміж уламків крихітну SIM-карту і затиснув її великим і вказівним пальцями.
– Не знаєте, хто я, в дідька, такий, еге ж? Тепер ви мене точно не забудете.
Поклавши SIM-картку на язик, немов облатку на причасті, він повільно втягнув її до рота і проковтнув. Потім сів назад до столу і запив ковтком вина.
– Я телефоную копам! – заверещала власниця розбитого телефону. – Тобі, падло, кінець! Лайно ти смердюче!
Даррен розсміявся.
– Я надішлю її тобі назад, коли вийде.
Перелякані відвідувачі витягували шиї, деякі підвелися зі своїх місць, тоді як працівники прибирали безлад, водночас заспокоюючи, перепрошуючи і втихомирюючи присутніх.
Дівчина осіла на підлогу, безпорадно намагаючись зібрати рештки телефона і голосно ридаючи, доки Сіґґі з барменом не підняли її й не повели обох до виходу.
– Я звернуся в газети! – крикнула одна з дівчат, коли їх виводили на вулицю для розмови з менеджером.
Ґас захихотів і підвів руку, щоб дати йому п’ять, але цей жест був сприйнятий без особливої радості. Його друг різко видихнув крізь роздуті ніздрі, досі намагаючись приховати лють під маскою буденної зневаги.
Відьма глянула на Сіґґі крізь вікно і жестом показала йому, що владнає ситуацію. Той кивнув у відповідь, і відьма відійшла до Дарренового столика, підсунула стільця і сіла.
– А тобі чого? – визвірився Даррен на незвану гостю.
– Це було жорстоко, – тихим, але металевим голосом промовила відьма.
Ґас і Салта здивовано витріщилися на неї. Глузливі посмішки при словах чужинки так і застигли в них на обличчях. Слова образ, жорстокі кпини ніби висіли в повітрі, але жоден не міг вимовити їх. Вони сиділи в цілковитій тиші.
Даррен поглянув на друзів, помітивши їхню незвичну поведінку, і зробив ще один ковток.
– То й що?
– І як ти збираєшся розплачуватися за таку жорстокість?
– Що? – хмикнув він і озирнувся на друзів, шукаючи підтримки, але не зустрів її.
Відьма чекала. Даррен відпив іще трохи вина. Його рука починала тремтіти. Крапля крові з порізу впала на білу лляну скатертину.
– То був лише клятий телефон. Безголова сучка, – він глянув на краплю крові й приклав поріз до губ, як ображена дитина. – Купить собі новий.
Відьма кинула погляд крізь вікно, де дівчину, всю в сльозах, утішала подруга і намагався заспокоїти Сіґґі. Під’їхало таксі – поза сумнівом, за рахунок ресторану, і дівчину повели до нього. Відьма знов обернулася до Даррена і вже не зводила з нього погляду.
– У тому телефоні були фотографії, на яких вона з матір’ю. Вони лише нещодавно возз’єдналися. За дев’ять днів її мати помре. Вона більше ніколи її не побачить.
Очі Даррена звузилися.
– Що ти мелеш?
Він озирнувся на двох мовчазних друзів, відчайдушно шукаючи підтримки. Нестерпно бажаючи почути жарт, сміх чи глузливе фиркання. Але нічого не сталося. Він переключив увагу на кам’яне безпристрасне обличчя відьми.