Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 91)

— Та я, бляха, ніколи… на тій фермі… ти там не був. Ти собі не уявляєш, шо там робилося.

— Для того і розмова з тобою, щоб з’ясувати, що там робилося.

— Те, шо там робилося, те, шо нас там змушували робити, воно залазить, бляха, в голову, і саме тому мені досі сняться кошмари, але я нікого не вбивав, чуєш? І я ні біса не знаю ні про яку сокиру, — додав Рейні, але на цих словах він відвів погляд. Повільні очі помандрували залою, ніби шукаючи прихистку.

— Те, що вас там змушували робити? Що ти маєш на увазі?

Рейні знову пожував щоку. Нарешті він знову підняв на Страйка очі і з притиском відповів:

— Всі повинні були робити те, шо не хотіли.

— Наприклад?

— Наприклад шо завгодно.

— Хочу почути конкретику.

— Всяке… принизливе. Лайно гребсти, прибирати за ними.

— За ними?

— За цими. За сім’єю, за Вейсами.

— Що саме залізло тобі в голову і досі не дає спокою?

— Та все, — відповів Рейні.

— Коли ти кажеш «прибирати за Вейсами» — про що конкретно мову?

— Та… ти людської мови не розумієш, га? Нужники чистити і все таке.

— Ти впевнений, що це все?

— Та, бляха, впевнений.

— Ти жив на фермі, коли втопилася Дайю Вейс, правильно?

Він побачив, як напружилася щелепа Рейні.

— А шо?

— Ти там жив, я праний?

— Я всю ту історію проспав.

— Це ж ти мав їхати з Шері у фургоні?

— З ким ти, бляха, розмовляв?!

— А яка різниця?

Рейні у відповідь тільки моргав, тож Страйк висловився конкретніше.

— Ти мав брати участь у доставці овочів?

— Мав, але проспав.

— І коли прокинувся?

— Якого хріна ти про це питаєш?

— Я тобі казав, мені потрібна інформація. То коли ти прокинувся?

— Не знаю. Всі вже бігали, бо те мале гів… — Рейні прикусив язика.

— Те мале?.. — підказав Страйк. Коли Рейні не відповів, він уточнив: — Наскільки я розумію, ти не любив Дайю?

— Її, бляха, ніхто не любив. Засранка балувана. Спитай хоч кого, хто там був.

— Отже, коли ти прокинувся, всі бігали, бо Дайю зникла?

— Так.

— Ти не чув, щоб люди, які працювали з самого ранку, казали Вейсам, що бачили, як вона поїхала з Шері?

— З хріна воно тобі треба?

— Ти чув, як казали, що вона поїхала в фургоні?

— Я за інших не казатиму. У них питай, шо вони бачили.

— Я питаю, що чув ти, коли прокинувся.

Вирішивши, вочевидь, що відповідь нічим йому не зашкодить, Рейні нарешті здався:

— Так… вони бачили, як вона поїхала.

— Джонатан і Мадзу були на фермі, коли ти прокинувся?

— Так.

— Ти скоро дізнався, що Дайю втопилася?

— Шось не пригадую.

— Постарайся.

Тигр знову пішов зморшками. Блакитні очі заморгали ще інтенсивніше.

— Того ранку трохи пізніше. Приїхала поліція. З Шері.

— Вона була засмучена через те, що Дайю втопилася?

— А сам як думаєш? — огризнувся Рейні.

— А скоро після того Шері втекла з ферми, так?

— Шось не пам’ятаю.

— А мені здається, що пам’ятаєш.

Рейні втягнув запалі щоки. У Страйка виникло передчуття, що це звичний вираз перед початком насильства. Він спокійно дивився в очі Рейні, і зрештою той із притиском кліпнув.

— Та одразу після того суду і втекла.

— Ти про офіційну процедуру дізнання?

— Так.

— І не сказала тобі, куди піде?

— Нікому не сказала. Втекла серед ночі.

— А ти чому втік?

— Бо наївся по горлечко.

— Дрейпер пішов із тобою?