Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 93)
— Ровено, — промовила вона без усмішки, і мить доброти розвіялася без сліду: Робін ніби знову відчула сморід брудної ноги Мадзу, яку вона мусила поцілувати.
— Ем… я хочу пожертвувати церкві гроші.
Якусь мить Мадзу без усмішки приглядалася до неї, а тоді сказала:
— Сядь.
Робін підкорилася. Сідаючи, вона помітила на полиці за спиною Мадзу дещо недоречне: маленький білий освіжувач повітря, невідомо нащо потрібний у цій просоченій пахощами кімнаті.
— Отже, ти вирішила, що хочеш поділитися з нами? — спитала Мадзу, вдивляючись в обличчя Робін своїми різновисокими темними очима.
— Так. Зі мною говорив Тайо, — відповіла Робін, цілком певна, що Мадзу про це знає, — і я багато думала, і так, його правда, я досі не перемогла матеріалізм, і настав час мені довести свою відданість не словом, а ділом.
На довгому білому обличчі з’явилася тонка усмішка.
— Але ти відмовилася від духовного єднання.
— Після Одкровення мені було так погано, я не почувалася гідною, — відповіла Робін. — Але я хочу викорінити фальше «я», дуже хочу. Я знаю, що маю серйозно попрацювати.
— І як ти робитимеш пожертву? Ти не взяла з собою кредитних карток.
Робін відзначила зізнання в тому, що в її шафці порпалися.
— Тереза порадила цього не робити. Тереза моя сестра, вона… вона взагалі не хотіла, щоб я сюди їхала. Вона казала, що УГЦ — секта, — спробувала виправдатися Робін.
— І ти послухалася сестри.
— Ні, просто я їхала сюди з думкою, що просто подивлюся. Я не знала, що залишуся. Якби я знала, як змінюся після Тижня служіння, я б привезла свої карти… але якщо ти дозволиш написати Терезі, я домовлюся про переказ на рахунок церкви. Я хочу пожертвувати тисячу фунтів.
Очі Мадзу ледь помітно розширилися, і Робін зрозуміла, що такої великої пожертви та не чекала.
— Добре, — промовила Мадзу, висуваючи шухляду й беручи звідти ручку, папір та чистий конверт. Також вона виклала перед Робін зразок і картку з реквізитами банківського рахунку УГЦ. — Зроби це просто зараз. На щастя, — додала Мадзу, дістаючи з іншої шухляди зв’язку ключів, — сьогодні вранці тобі прийшов лист від сестри. Я саме збиралася передати його тобі через когось.
Мадзу підійшла до шафки, на якій стояв портрет Дайю, і відчинила її. Робін устигла побачити цілі стоси скріплених гумками конвертів. Мадзу взяла один із них, зачинила шафку і промовила, тримаючи конверт у руках:
— Я повернуся за мить.
Коли за нею зачинилися двері, Робін роззирнулася і помітила в розетці ні до чого не під’єднаний штепсель. Підозрюючи, що в освіжувані повітря схована камера, яка записує кожен її рух, Робін не наважилася його оглядати, але з власного досвіду використання таких пристроїв вирішила, що перед нею ще один засіб прихованого стеження. Мабуть, Мадзу вийшла навмисно для того, щоб дізнатися, що Робін робитиме наодинці, тож вона залишилася сидіти в кріслі і почала переписувати зразок.
Мадзу повернулася за кілька хвилин.
— Ось, — промовила вона, простягаючи Робін її лист.
— Дякую, — відповіла Робін, відкриваючи його. Вона була певна, що його вже розпечатали і прочитали — конверт був скріплений аж надто міцним клеєм. — Ой, добре, — додала вона, продивившись списаний почерком Мідж аркуш, — вона мені написала свою нову адресу, я її не знала.
Вона закінчила переписувати зразок, написала адресу отримувача і запечатала лист.
— Я відправлю його за тебе, — сказала Мадзу, простягаючи руку.
— Дякую, — відповіла Робін, підводячись. — Я це зробила і почуваюся значно краще.
— Не слід жертвувати гроші для покращення самопочуття, — мовила Мадзу.
Вони були одного зросту, але чомусь у Робін виникнуло відчуття, ніби Мадзу вища.
— Твій особистий бар’єр до чистого духу — егомотивність, Ровено, — мовила Мадзу. — Ти так само ставиш матеріалістичне «я» вище за колективне.
— Так, — погодилася Робін. — Я… я стараюся, справді.
— Це ми побачимо, — відповіла Мадзу, змахнувши конвертом, який Робін щойно передала їй, і та зрозуміла, що її духовний прогрес визнають на раніше, ніж донація потрапить на банківський рахунок УГЦ.
З листом у руках Робін покинула садибу. Наближався час трапези, вона була страшенно голодна, та все ж зазирнула до жіночої вбиральні, щоб уважніше вивчити листа.
Покрутивши його під лампочкою у кабінці, вона відзначила майже непомітні сліди: дату відправлення було затерто. Глянувши на конверт, вона побачила, що час і дату на марці теж видалили. Виснажена, нездатна рахувати час, без доступу до календарів, Робін не пам’ятала, коли саме мала отримати листа від «Терези», але не сумнівалася, що не побачила б його, якби Мадзу не захотіла, щоб вона дізналася адресу «сестри».
Уперше Робін спало на думку, що Вілл Еденсор не відповідав на листи матері перед її смертю через те, що не отримував їх. Вілл мав доступ до чималого трастового фонду, і в інтересах церкви було утримувати його на фермі й отримувати від покірливого вірянина гроші, не дозволяючи йому дізнатися — прочитавши про смерть матері — що насправді він не вважав її живою річчю, а її любов — матеріалістичним власництвом.
58
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Робін зрозуміла, що тисяча фунтів Коліна Еденсора зайшла на рахунок УГЦ, бо за кілька днів потому, як вона віддала Мадзу листа з проханням перевести кошти, Робін повернули до первинної групи високорівневих новачків. Ніхто не згадував її Одкровення, не вітав із поверненням; група поводилася так, наче Робін завжди була з ними.
Цей консенсус мовчання поширювався і на незрозумілу відсутність Кайла. Робін знала, що не можна питати про його переступ, але була певна, що він десь схибив, бо бачила його за виконанням тієї самої важкої фізичної роботи, до якої була залучена сама. Також Робін відзначила, що Вів’єн відводить очі, коли її група перетинається з новою групою Кайла.
Що за злочин скоїв Кайл, вона дізналася, коли за вечерею сіла біля Шони.
За необережне запрошення Робін на уроки з дітьми Шоні поголили голову. Спершу вона ніби соромилася своєї новонабутої лисості, але скоро природна балакучість та необачність взяли своє, і вона звернулася до Робін із такими гордими словами:
— Я знову прирощую. — Вона поплескала себе по низу живота.
— О, — сказала Робін. — Мої вітання.
— Ми так не кажемо, — насварила її Шона. — Я то не для себе роблю. Вітати треба церкву!
— Звісно, — втомлено відповіла Робін. Вона навмисно сіла з Шоною, сподіваючись почути якісь новини про Джейкоба, бо підозрювала, що Гармон, Джов та Бекка говорили в кабінеті Мадзу саме про нього, але встигла забути, якою неприємною може бути ця дівчина.
— Чула про нього? — радісно спитала Шона в Робін, коли в кінці столу пройшов Кайл.
— Ні, — відповіла Робін.
— Ха-ха-ха, — сказала Шона.
їхні сусіди захоплено розмовляли про щось своє. Шона роззирнулася, чи їх не підслуховують, а тоді нахилилася до Робін і зашепотіла.
— Він сказав, що не може духовно єднатися цей… з жінками. Просто Мадзу в обличчя.
— Але, — обережно й так само пошепки почала Робін, — він же гей, так? І тому…
— Це матеріалізм! — заявила Шона гучніше, ніж планувала, і коли один з молодиків поруч обернувся на голос, голосно повідомила усупереч усім бажанням Робін:
— Вуна думає, що існує така річ, як «гей»!
Сусіди вирішили, що відповідати Шоні немає сенсу, і повернулися до власної розмови.
— Тіла не важливі, — твердо сказала Шона до Робін. — Важливий тільки дух.
Вона знову нахилилася до Робін і продовжила змовницьким шепотом:
— Вів’єн хотіла з ним духовно пуєднатися, і кажуть, що він од неї втік і рузридався, уявляєш? Чиста егомуторність — вважати кугось негудящим і не спати з людиною.
Робін мовчки кивнула, і Шону це наче задовольнило. За їдою Робін намагалася підвести Шону до теми Джейкоба, але дізналася тільки, що скоро Джейкоб покине цей світ, бо так вирішив Тато Джей, і більше нічого.
Наступний лист Робін Страйкові не містив корисної інформації. Однак за два дні потому, як вона поклала його до пластикового каменя, Бекка Пірбрайт повела її з рештою високорівневої групи, але без Кайла, на сеанс ремесла.
Був спекотний і ясний червневий день, і Бекка замість світшоту вдягнула футболку з логотипом церкви, але рядові члени так само були у своїх важких одностроях. Уздовж стежки, яка вела до вагончиків, квітнули дикі маки та ромашки. Гарна погода, може, і підняла б Робін настрій, але цей чудовий день навіював думки про всі місця, де вона воліла б бути замість Чапмен-Фарм. Навіть центральний Лондон, дуже неприємний під час спеки, звідси здавався райським куточком. Вона б залюбки надягнула замість товстого костюма літню сукню, купила б собі пляшку води, ішла б куди заманеться…
Група здивовано загомоніла, наблизившись до вагончика, де вони зазвичай плели солом’яних лялечок. Столи винесли назовні, щоб не задихатися всередині, але здивувало всіх зовсім не це.
Декілька членів церкви збирали кількаметрового солом’яного чоловіка. Він спирався на міцний дротяний каркас, і Робін зрозуміла, що солом’яна скульптура, над якою раніше працювала Ван, була його головою.
— Ми робимо його щороку на відзначення маніфестації Украденого пророка, — пояснила усміхнена Бекка групі, всі члени якої, сідаючи за столи, заглядалися на скульптуру. — Пророк мав великий хист до ремесла, тож…