Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 195)
— Я ніколи, — сказав сер Колін вже втретє, — не зможу вам віддячити як слід. Усім вам, — додав він, подивившись на подружжя Чонсі за столом.
— Приємно бачити, що вони поладнали, — сказала Пат своїм баритоном, дивлячись, як перейменована Цін ганяється за бульбашками.
— Що сталося, коли Джеймс та Вілл зустрілися вперше? — спитала Робін, яка не хотіла здатися надто цікавою, але дуже бажала знати відповідь.
— Ну, Джеймс розкричався, — усміхнувся сер Колін. — Разів із п’ятнадцять на всі штиби розповів Віллу все, що про нього думає. Як не дивно, мені здалося, що Вілл навіть зрадів.
Робін це не здивувало. Вілл Еденсор хотів спокутувати свої гріхи, а оскільки імунітет від судового переслідування було одержано, а Утоплена пророчиця виявилася міражем, де б він дістав жадане покарання, як не від старшого брата?
— Він погодився з кожним Джеймсовим словом. Заплакав за матір’ю, сказав, що ніколи не зможе виправити всього, що накоїв, що Джеймс його правильно ненавидить, що він зрозуміє, якщо Джеймс не захоче мати з ним нічого спільного… І Джеймс від цього якось здувся, — розповів сер Колін.
— Вони тепер житимуть із вами? — спитав Страйк.
— Так, принаймні поки не знайдемо підхожого помешкання для Лін і маленької Саллі. Поки навколо крутиться преса, їм краще побути тут.
— Їй треба буде допомога, — кавкнула Пат. — Вона зроду не дбала про дитину сама-одна. Ніколи не вела власного господарства. У шістнадцять років це чимала відповідальність. Якщо знайдете щось біля нас, ми за нею приглянемо. Донька й онуки її не кинуть. Їй корисно, щоб поруч були інші мами і навчили її, що до чого. Щоб було кому поскаржитися на дітей. Їй це треба.
— Ви вже й так для нас багато зробили, місіс Чонсі, — сказав сер Колін.
— Я свою первістку народила десь у тому ж віці, — без емоцій повідомила Пат. — Я добре знаю, як воно. А ще, — додала вона, затягнувшись електронною цигаркою, — вони мені подобаються. Ви добре виховали свого Вілла. В хлопця гарні манери.
— Так, хороший хлопчина, — погодився Денніс. — А дурниць у молодому віці хто не робив?
Сер Колін відвів погляд від групи на газоні й глянув на Робін.
— Бачив, що на Чапмен-Фарм знайшли ще тіла.
— Думаю, їх там знаходитимуть ще багато тижнів, — відповіла Робін.
— І що, жодна смерть не зареєстрована?
— Жодна, крім пророків.
— Коли відмовляєш людям у лікарській допомозі, участь коронерів небажана, — сказав Страйк. — Наші знайомі в поліції кажуть, що вже викопали на полі три скелети немовлят, ймовірно, народжених мертвими. Мабуть, знайдуть іще. Вони мешкали на тій землі з вісімдесятих.
— Сумніваюся, що впізнають всі рештки, — додала Робін. — Вони вербували не тільки багатіїв, а й утікачів та безхатьків. Також довго доведеться шукати усіх проданих дітей.
— Важко повірити, що все це так довго сходило їм із рук, — сказав сер Колін.
— «Живи сам і дай жити іншим», авжеж? — відповів Страйк. — Якщо усі мовчать і є замилювання очей благодійністю, плюс ще ці зіркові корисні ідіоти…
За останні два тижні купа респектабельних видань і таблоїдів присвятила УГЦ свої перші шпальти. Ферґюс Робінсон працював мов бджілка, виводячи інсайдерські подробиці, яких не знав більше ніхто. Саме він влаштував засідку на обуреного Джайлза Гармона під його будинком у Блумсбері, він першим повідомив новину про гадану торгівлю дітьми і він підстеріг принципала з парламенту, якого власна партія відсторонила на час розслідування значних незадекларованих сум грошей, які він жертвував УГЦ. Мільйонер із пакувальної компанії, якому не стало розуму сховатися за спинами адвокатів, зробив чимало необдуманих і ненавмисно обтяжливих коментарів журналістам, які кишіли під його офісом. Мадзу, Тайо, Дзяна та Джо Джексона взяли під варту. Арешт доктора Енді Джова потягнув за собою лавину заяв від багатих жінок, яким він ставив банки і проводив гіпнози, робив масажі і детокси, і всі відмовлялися вірити, що вродливий лікар міг скоїти щось недобре. Агент Нолі Сеймур зробив ретельно вивірену заяву, у якій висловлював шок та страх від знахідок на Чапмен-Фарм, про які Нолі, звісно, навіть не здогадувалася.
Джонатана Вейса заарештували при спробі перетнути мексиканський кордон. На фотографії, де зафіксували, як його відводять у кайданках, він усміхався м’якою та ніяковою усмішкою, яку так добре знала Робін. «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять».
Поліція ретельно обшукала храм на Чапмен-Фарм, і в пресу просочилися відомості про засоби створення ілюзій, а також фотографії батогів та ящика. Брали аналізи численних тілесних рідин, якими просочилися постілі у «кімнатах усамітнення», навколо Чапмен-Фарм стояло оточення. Сокиру та ґрунт, які викрала з ферми Мідж, передали поліції, а Вордл поділився зі Страйком новиною про те, що біля гнилих пеньків від стовпчиків знайшли стегнову кістку дитини. Все ж свині не встигли з’їсти Дайю Вейс цілком до того, як Джордан Рейні мав повернутися до ліжка, а Абіґейл — опинитися на подвір’ї і побачити, як у темряві від’їжджає фургон із солом’яною лялькою на борту.
Тим часом усе більше колишніх членів церкви виходило з заявами. Провина та сором змушували їм мовчати інколи десятиліттями, але тепер, збадьорені можливістю отримати імунітет від судового переслідування за дії, скоєні під примусом — а це були і побиття, і участь у незаконних похованнях, і навіть ненадання медичної допомоги чотирнадцятилітній юнці, яка померла у пологах — тепер всі прагнули віднайти катарсис, давши свідчення проти Вейсів.
Утім, знайшлися і ті, хто не бачив у скоєному зла. Інтерв’ю дав Денні Броклз, колишній наркозалежний, який подорожував країною і прославляв церкву разом із Джонатаном Вейсом. Схлипуючи, він запевнив, що усі докази злочинів підкинули агенти Ворога, і громадськість мусить зрозуміти, що за спробою знищити Тата Джея і церкву стоять сатанинські сили (громадськість, судячи з гнівних та обурених коментарів під усіма онлайновими публікаціями про УГЦ, розуміти не поспішала). А ще Бекка Пірбрайт, яка лишилася на волі, двічі виступила на телебаченні, зібрана і приязна, спокійна і чарівна. Вона з презирством називала повідомлення у пресі брудними лякалками і сенсаційними вигадками, заперечувала будь-які переступи зі свого боку і характеризувала Джонатана та Мадзу Вейсів найкращими людьми, яких зустрічала в житті.
Дивлячись на Бекку з дому, Робін знову подумала про те, що церква схожа на вірус. Вона була певна, що багато, навіть більшість членів церкви зціляться завдяки цій кризі одкровень і доказам того, що їх страшно надурили, що Тато Джей не герой, а шахрай, ґвалтівник і підсобник убивств. Однак стільки життів зруйновано… Робін дізналася, що Луїза Пірбрайт намагалася повіситися у лікарні, куди її забрали після звільнення. Робін чудово розуміла, що Луїза воліла померти, а не жити зі знанням, що двадцять чотири роки тому її необачне рішення піти за Джонатаном Вейсом до його секти призвело до смерті двох її синів і повного відчуження обох доньок. Емілі, яку поліція, зайшовши на ферму, непритомною дістала з ящика, потрапила до тієї ж лікарні, що й Луїза, але на пропозицію побачитися з матір’ю відповіла люб’язним медикам, що не хоче бачити Луїзу більше ніколи в житті.
Мерфі вважав, що падінню церкви слід радіти, але Робін було важко знайти настрій для святкування. Мерфі та Страйк весь час казали їй, що звинувачення у знущанні над дитиною ось-ось знімуть, але поки про це нічого не було чутно. Навіть більше за особистий страх судового переслідування її лякала думка про те, що церква реформується і відновиться. Коли вона сказала про це Мерфі, він порадив не бути такою песимістичною, але коли Робін дивилася на усміхнену Бекку в телевізорі, що очевидно плекала непохитну віру в Лотосовий шлях, вона могла тільки сподіватися, що коли десь на закинутій ділянці землі постане новий п’ятигранний храм, світ буде уважніший і ставитиме більше питань.
— А що Вейси? — спитав сер Колін у Страйка. Діти на газоні так само ганялися за бульбашками.
— Строго між нами, — відповів той, — Мадзу з моменту арешту не сказала жодного слова. Буквально
— Як гадаєте, це шок? — спитав сер Колін.
— Це демонстрація влади, — відповіла Робін. — Поки вона дихає, поводитиметься так, наче є священною матір’ю Утопленої пророчиці.
— Але ж тепер вона знає правду?
— Думаю, — відповіла Робін, — що якщо вона хоч на мить дозволить собі повірити, що Дайю було вбито, а її чоловік про це знав і зробив усе можливе, щоб убезпечити убивцю, вона збожеволіє.
— А Абіґейл зізналася? — спитав сер Колін у Страйка.
— Ні, — відповів той. — Вона вся в батька: тримається до кінця. Але її бойфренди виступили проти неї. Зрозумівши, що їх можуть назвати спільниками замаху на вбивство, вони поспішають зістрибнути з корабля перед трощею. Знову-таки між нами, один з її колег-пожежників бачив, як вона забирає пістолет та набої з наркопритону після пожежі. Каже, думав, що вона хоче передати їх поліції. Зрозуміло, чому він так каже — це одружений чоловік, який не хоче, щоб дізналися, що він теж із нею спав.
Рейні наразі заперечує, що щось знає про сокири та свиней, але знайшовся хлоп, який тоді був у чоловічому гуртожитку і згадав, як Рейні потиху повернувся під ранок. Він був у білизні: вочевидь, закривавлений однострій десь скинув. А коли прокинувся, почав шукати винуватого в крадіжці.