Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 181)

— Ох… ти впевнений?

— На мені порівняно з тобою плюс тридцять кілограмів утеплення.

— Та не перебільшуй, — буркнула Робін. — Дякую.

Вона накинула приємно теплу куртку.

— Як реагував Вейс, коли ти згадав про полароїди з масками свиней?

— Недовірливо, заперечливо… все дуже передбачувано.

Ще трохи часу обоє задумливо дивилися на дошку.

— Страйку, я не уявляю, щоб хтось ризикнув у нас стріляти тільки через ці фото, — порушила довгу мовчанку Робін. — Вони жахливі й точно зацікавлять таблоїди, але чесно, порівняно із загрозою для церкви, яка буде, якщо ми вмовимо Вілла, Флору, може, ще когось дати свідчення, ці світлини збліднуть… не втратять значення, звісно, але перетворяться на ще одну брудну деталь. Плюс ніщо не вказує, що їх зробили саме на Чапмен-Фарм. Це спростовне припущення.

— Буде неспростовним, якщо Розі Фернсбі дасть свідчення.

— Вона мовчить двадцять один рік. На фотографіях її обличчя сховане. Якщо вона вирішить заперечувати, що то вона, ми ніколи цього не доведемо.

— То чому хтось так сильно не хоче, щоб ми з нею поговорили?

— Не знаю, хіба що… я знаю, тобі не подобається ця теорія, але хіба що вона була там напередодні смерті Дайю. Що, коли вона щось побачила чи почула, коли тікала з жіночого гуртожитка, щоб приєднатися до батька та брата?

— А дитячий гуртожиток далеко від жіночого?

— Досить далеко, — визнала Робін, — але що, коли Дайю пішла з дитячого гуртожитка і прийшла до жіночого? Чи Розі визирнула у вікно і побачила, як Дайю іде до лісу чи до «кімнати усамітнення»?

— Тоді з Дайю мав бути хтось іще, і цей хтось помітив, що Розі їх бачила.

Знову запала мовчанка. Тоді Робін почала:

— Дайю хтось давав солодощі та іграшки…

— Так, і знаєш, на що це схоже? Що хтось підлещувався до неї.

— Але Керрі сказала, що це була не вона.

— Ми їй віримо?

— Не знаю, — відповіла Робін.

Виникла нова довга пауза, протягом якої кожен думав своє.

— Все було б значно логічніше, — нарешті сказав Страйк, — якби востаннє Дайю бачили тоді, коли вона вилізла у вікно. Якщо плануєш втопити дитину у морі на світанку, нащо спершу висаджувати її у вікно? Що, якби вона не повернулася?.. Чи сенс був саме у цьому? Дайю вилазить у вікно і десь ховається… чи її ховають… а замість неї на пляж везуть іншу дитину?

— Ти серйозно? — спитала Робін. — Ти кажеш, що втопилася інша дитина?

— Що ми знаємо про мандрівку на пляж? — спитав Страйк. — Було, звісно, темно… була десь та сама година, що тепер, — додав він, визирнувши у вікно на темно-синє небо. — Ми знаємо, що у фургоні була дитина, бо вона… дівчинка чи хлопчик… махала рукою людям, які вийшли на досвітню роботу… що, коли так подумати, вже підозріло. Скоріше б Дайю сховалася, поки фургон не виїде за ворота, якщо не мала дозволу їхати. Також мені здається сумнівним, що Дайю була одягнена у примітну білу сукню, якої більше ніхто на фермі не носив. А тоді за межами ферми єдиним свідком виявляється стара жінка, яка бачить їх тільки здаля і все одно не відрізнила би Дайю від Адама. Вона б не зрозуміла, що то за дитина.

— Але тіло, — нагадала Робін. — Звідки Керрі мала певність, що воно не спливе? Аналіз ДНК показав би, що це не Дайю.

— Можливо, ніхто б не брав ДНК на аналіз, якби любляча матуся упізнала в тілі свою доньку, — відповів Страйк.

— Тобто Мадзу знала про підміну? І ніхто не помітив, що з Чапмен-Фарм зникла ще одна дитина?

— Ти сама дізналася, що церква розлучає дітей та батьків і розвозить по різних центрах. Що, коли дитину на заміну Дайю привезли з Ґлазґо чи Бірмінґема? Вейси просто сказали б усім, що дитина повернулася туди, звідки приїхала. Якщо народження дитини не реєстрували, хто б її шукав?

Робін, згадавши голомозих затюканих дітей у класній кімнаті на Чапмен-Фарм, які запросто кидалися обійматися до чужої людини, відчула огидне запаморочення.

Ще трохи помовчавши, Страйк сказав:

— Полковник Ґрейвз вважає, що свідків виїзду фургона підставили, щоб потім Вейси могли їх покарати і прикинутися, ніби нічого не знали про поїздку на пляж. Якщо це справді була підстава, то це просто бісів садизм. Браян Кеннетт: хвороба прогресує, жодної користі церкві. Дрейпер: низький інтелект, можливо, травма мозку. Абіґейл: убита горем мачуха хоче прибрати з очей падчерку, яка бачила, як рідну доню везли до водяної могили, і наполягає, що її треба здихатися.

— Думаєш, Вейс міг навмисно влаштувати так, щоб його старшу доньку замкнули голою в свинарнику?

— Не забувай, того ранку Вейса не мало бути на фермі, — нагадав Страйк.

— Тобто ти вважаєш, що Мадзу все спланувала за спиною Вейса?

— Є така ймовірність.

— Але куди в такому разі відправили Дайю, якщо утоплення було інсценованим? Ми так і не знайшли іншої родини.

— Та знайшли ж. Батьки Вейса у ПАР.

— Але для цього потрібен паспорт, і якщо Вейс не знав про весь задум…

Страйк насупився, а тоді зітхнув і сказав:

— Так, заперечення прийняте.

— Маю ще одне заперечення, — обережно почала Робін. — Знаю, ти скажеш, що це емоції, а не факти, але я не вірю, що Керрі була здатна втопити дитину. Страйку, я в це просто не вірю.

— Тоді поясни ці слова: «Це був не жарт, не гра. Воно справді сталося. Її не стало».

— Не можу, але переконана, що Керрі вважала Дайю мертвою.

— В такому разі…

— Мертвою… але не загиблою в морі. Або загиблою в морі, але не знаю… Слухай, — додала Робін по ще одній довгій паузі, — є інше пояснення шоколадкам та іграшкам. Не спроба втертися в довіру, а шантаж. Дайю щось побачила, коли нишпорила по фермі. Хтось намагався вмовити її мовчати… і це може бути пов’язано з тими полароїдами. Можливо, вона бачила оголених людей у масках, але, на відміну від Кевіна, зрозуміла, що то справді люди… Я в туалет, — сказала Робін і підвелася, тримаючи куртку Страйка на плечах.

Власне відображення у дзеркалі в туалеті на сходах здалося їй примарним. Помивши руки, вона повернулася до офісу й побачила Страйка вже за столом Пат. Він вдивлявся у власну спробу розшифрувати інтерв’ю Кевіна Пірбрайта з Фарою Навабі.

— Я й тобі роздрукував, — сказав він, тицьнувши Робін до рук ще теплі аркуші.

— Хочеш кави? — спитала Робін, відкладаючи роздруківки на канапу.

— Дуже за… «і втонула, чи так сказали, що втонула», — зачитав він із аркуша, який тримав у руках. — Тобто Кевін теж мав сумніви щодо смерті Дайю.

— Коли це сталося, йому було всього шість років, — нагадала Робін, вмикаючи чайник.

— Може, тоді він ні в чому не сумнівався, але він виріс із людьми, які в процесі могли проговоритися про речі, які тоді приховали, і пізніше почав замислюватися… і ще він каже таке: «Таке дивне сталося, — дивні речі, що я досі пам’ятаю», а тоді: «було четверо». Чи принаймні Навабі так почула. На записі важко розібрати.

— Четверо людей у свинячих масках? — припустила Робін.

— Можливо, хоча можливо також, що ми занадто зациклилися на тих фотографіях… Як ще це можна інтерпретувати? Може, він сказав «це було в четвер»? Бог його знає… Далі він каже: «не тільки Шері»… дуже нерозбірливо, але схоже саме на це. Потім щось про напої… а тоді «Бек змусила Ем», «хата», «видима» і чи то «брехня», чи «чухня».

— «Бекка змусила Емілі збрехати, що Дайю стала невидима»? — припустила Робін, перекрикуючи чайник, що починав кипіти.

— Вочевидь, так, бо Навабі перепитує: «Бекка змусила Ем збрехати, так?» А Кевін тоді каже: «Їй дозволяли виходити, їй було можна приносити всяке».

Робін залила дві кави, поставила горня біля Страйка, а сама сіла на канапу.

— Дяка, — сказав Страйк, не відриваючи погляду від розшифровки. — Далі маємо: «що хотіла, те й робила», «не стежили взагалі», «шоколад, я якось вкрав» і нарешті «така задирака».

Робін знайшла частину, яку читав Страйк.

— Ну, «що хотіла, те й робила» схоже на Дайю… і «не стежили взагалі» теж має бути про неї…

— Як це вони не стежили за Дайю? — заперечив Страйк. — За словами Абіґейл, вона була принцесою всієї ферми.

— Але чи це правда? — спитала Робін. — Знаєш, у кабінеті Мадзу я побачила буквально вівтар, присвячений Дайю, і на кілька секунд мені навіть стало її шкода. Що може бути страшніше, ніж прокинутися й побачити, що твоя дитина зникла, а тоді дізнатися, що вона втонула? Але інші люди малюють образ, далекий від дбайливої матері. Мадзу радо скидала Дайю на інших людей — як мінімум на Керрі. Тобі не здається, — провадила Робін, — що це дуже дивно — те, як Мадзу побудувала навколо Дайю цілу секту? Весь час говорить про утоплення… Хіба це схоже на правдиве горе?

— Бувають і збочені форми горя.

— Але Мадзу цим насолоджується! Вона мати Утопленої пророчиці, важлива постать. Тобі не здається, що вся ця історія дуже… не знаю… що це жахлива експлуатація? Я впевнена, що Абіґейл і справді здавалося, що Дайю — принцеса для її батька й матері… вона щойно втратила свою маму, а батько більше не цікавився нею… але я не впевнена, що так і було насправді.

— Це слушні зауваження, — кивнув Страйк, чухаючи рясно заросле щетиною підборіддя. — Добре, припустімо, що «що хотіла, те й робила» і «не стежили взагалі» стосується Дайю… Але кому можна було виходити і приносити «всяке»? У кого Кевін вкрав шоколад? Хто був задиракою?