Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 161)

— Я не за кермом, — відповіла Робін, — тож візьму просекко.

Прюденс попросила принести вино, поки Робін вивчала меню, чудово розуміючи, що зараз добрий гумор Прюденс може зникнути. Коли обидві замовили страви, вона сказала:

— Ти, мабуть, здивована, що я подзвонила.

— Насправді, — відповіла Прюденс, усміхнувшись, — не дуже. У мене зі слів Корма склалося враження, що за емоційний інтелект у вашому партнерстві відповідаєш ти.

— Зрозуміло, — сторожко відповіла Робін. — Тож… ти вирішила, що я пропоную зустріч, щоб спробувати помирити тебе зі Страйком?

— А це не так?

— Боюся, що ні, — відповіла Робін. — Я тут, щоб поговорити про Флору Брюстер.

Усмішка покинула обличчя Прюденс. Як і очікувала Робін, вона не тільки засмутилася, а й розсердилася.

— Тобто він послав тебе…

— Він мене не посилав. Я тут цілковито з власної ініціативи. Може, він навіть розлютиться, коли дізнається, що я зробила.

— Але він вирахував, хто…

— Так, — відповіла Робін. — Він знає, що Місто Митарств — це Флора. Ми насправді навіть посварилися з цього приводу. Він вважає, що Флора повинна дати свідчення проти УГЦ, а не малювати картинки з побаченим там, а я сказала, що ті малюнки, можливо, допомагають їй осягнути пережите. Я сказала, що з нею там, мабуть, сталися жахливі речі. Зрештою Страйк погодився не чіпати її і не намагатися розробляти той напрям.

— Розумію, — повагом відповіла Прюденс. — Що ж, дякую за…

— Але тепер я іншої думки.

— Що?

— Я іншої думки, — повторила Робін. — І саме тому попросила зустрітися зі мною. Я хочу поговорити з Флорою.

Як Робін і думала, тепер Прюденс відверто розсердилася.

— Робін, тобі не можна цього робити. Просто не можна. Ти уявляєш, в яке становище це поставить мене? Адже Корм зумів здогадатися, хто вона, лише тому…

— Він уже знав, що Флора побувала у церкві. Він мав дати, знав, чому вона пішла — знав усе. І саме тому зумів вирахувати, хто ховається за Містом Митарств, коли ти подзвонила йому й обвинуватила у надокучанні клієнтці.

— Не має значення, що ви знали раніше. Робін, з усією повагою…

— Так само з усією повагою, Прюденс, ти мала вибір, казати нам чи ні, що хтось із твоїх клієнтів був в УГЦ. Також ти мала вибір дзвонити Страйку з обвинуваченнями чи не дзвонити. Саме ти допомогла йому вирахувати її. Ти маєш зрозуміти, що він просто зробив свою роботу.

Офіціант приніс Робін келих просекко, і вона зробила великий ковток.

— Я тут через те, що людина, яку нас найняли витягнути з УГЦ, вчора вийшла сама, але вона в жахливому стані і, можливо, у небезпеці. Мова не лише про самогубство, — додала вона, бо Прюденс почала щось відповідати. — Ми вважаємо, що принагідно церква відіграє активнішу роль у смерті таких людей.

— Що доводить, — із жаром прошепотіла Прюденс, — що ви не уявляєте, з чим маєте справу. Люди, які виходить з УГЦ, часто марять. Вони вважають, що церква чи Утоплена пророчиця переслідують їх і, можливо, хочуть убити, але все це просто параноїд…

— У понеділок до нашого офісу намагалася потрапити озброєна людина в масці. Є запис камери. Минулого року колишнього вірянина вбили пострілом у голову. Ми точно знаємо, що вони стежили за матір’ю двох дітей, яка повісилася після дзвінка з невідомого номера.

Удруге за день Робін побачила, який ефект така інформація справляє на людину, яка в своєму звичайному житті не стикається із загрозою фізичної розправи.

Офіціант поставив на стіл між двома жінками антипасто. Страшенно голодна Робін потягнулася по парму.

— Я не зроблю нічого, що поставило б під загрозу добробут моєї клієнтки, — тихо сказала Прюденс. — Тож якщо ти прийшла сюди по… не знаю… знайомство чи конфіденційні відомості про неї…

— Можливо, підсвідомо ти хочеш, щоб вона дала свідчення, — сказала Робін і побачила, як обличчя Прюденс заливає червона барва. — Саме тому ти так багато розповіла.

— А може, це ти підсвідомо вмовила Корма не зустрічатися зі мною, щоб самій…

— Щоб самій постати в його очах героїнею? Якщо ми перейшли до дешевих образ, то я можу сказати, що серед вторинних мотивів, які спонукали тебе розповісти нам про клієнтку з УГЦ, було бажання більше зблизитися з братом.

Не даючи Прюденс почати виголошувати, безсумнівно, дуже запальну промову, яка дозрівала за її карими очима, Робін продовжила:

— На Чапмен-Фарм є один хлопчик. Його звати Джейкоб. Прізвища не знаю — має бути Вейс чи Пірбрайт, але його народження ніхто не реєстрував…

І Робін розповіла про те, як протягом десяти годин наглядала за Джейкобом. Вона описала його судоми, утруднене дихання, атрофовані кінцівки, його зворушливу боротьбу за життя попри голод і занедбаність.

— Хтось повинен притягнути їх до відповідальності, — сказала Робін. — Хтось, кому повірять — і це має бути не одна людина. Я не можу це зробити сама, — мене компрометує завдання, з яким я туди потрапила. Але якщо двоє чи троє розумних людей виступлять разом і розкажуть про те, що там діється, що зробили з ними і свідками чого вони були, — тоді, я впевнена, інші теж заговорять, і це буде ніби снігова куля.

— Ти хочеш, щоб Флора підтвердила свідчення родича вашого клієнта?

— А він підтвердить її свідчення, — відповіла Робін. — Також є шанс, що ми матимемо ще двох свідків, якщо зможемо їх витягнути. Ці люди хочуть покинути церкву.

Прюденс зробила великий ковток червоного вина, але половина вилилася з кутика її вуст.

— Чорт!

Вона витерла пляму серветкою. Робін дивилася на неї без співчуття. Прюденс може дозволити собі і хімчистку, і нову сукню, якщо захоче.

— Послухай, — сказала Прюденс, відкладаючи серветку у винних плямах і знову стишуючи голос, — ти не розумієш: Флора у дуже неблагополучному стані.

— Можливо, свідчення їй допоможуть.

— Це неймовірно поверхневий коментар.

— Я кажу з власного досвіду, — відповіла Робін. — У мене розвинулися агорафобія і клінічна депресія, коли у дев’ятнадцять років мене зґвалтували, придушили й покинули, думаючи, що я мертва. Коли я дала свідчення, це був крок до зцілення. Я не кажу, що це було легко, і не стверджую, що допомогло тільки це, але це справді допомогло.

— Це жахливо, — сказала ошелешена Прюденс. — Вибач, я не знала…

— Я б воліла, щоб ти і не дізнавалася, — прямо відказала Робін. — Мені ця тема не приносить радості, плюс в контексті таких розмов люди часто думають, що я користуюся цим для власної вигоди.

— Я в жодному разі не…

— Я знаю, що ти такого не думаєш, але більшість людей не хоче слухати про такі речі, бо їм від цього ніяково, а дехто взагалі вважає, що говорити про це непристойно. Я просто намагаюся сказати, що дуже розумію Флору і її небажання назавжди визначатися за найгіршим, що було в її житті, — але насправді цей досвід уже її визначає. Відчуття сили і самооцінка повернулися до мене, коли ґвалтівника посадили. Я не кажу, що це було легко, — це був кошмар… це було дуже важко, іноді мені просто не хотілося жити, але воно допомогло, нехай не в процесі, а потім, коли я зрозуміла, що завдяки мені він вже нікому такого не заподіє.

Видно було, що Прюденс розривають суперечливі почуття.

— Послухай, Робін, — сказала вона, — я, звісно, дуже розумію твоє бажання притягнути церкву до відповідальності, але я не можу сказати те, що хотіла б, бо йдеться про обов’язок зберігати конфіденційність… який, — додала вона, — як ти вже сказала, я, можливо, порушила, коли розповіла Корму, що серед моїх клієнтів є екс-член УГЦ.

— Я не стверджувала, що ти порушила…

— Добре, тоді це говорить моє нечисте сумління! — з раптовим жаром відповіла Прюденс. — Може, коли ви з Кормом пішли, мені було соромно, що я бовкнула зайве! Може, я і справді думала, чи не було причиною саме те, про що ти казала: моє бажання зблизитися з ним, приєднатися до розслідування.

— Ого, — сказала Робін. — Ти, мабуть, справді класна терапевтка.

— Що? — спантеличено спитала Прюденс.

— Це дуже чесно, — пояснила Робін. — Я ходила на терапію. Правду кажучи, мені сподобалася тільки одна фахівчиня. Багато хто поводиться… зверхньо.

Вона пригубила просекко, а тоді сказала:

— Ти неправа, якщо думаєш, що я хочу бути героїнею в очах Корма. Я тут, бо вирішила, що він сам би все спартолив через свої особисті моменти.

— Що ти маєш на увазі? — напружилася Прюденс.

— У нього велика претензія до багатих людей, які не самі заробили свої гроші. Він невисокої думки про Флору, бо вона не працює, бо — як він це розуміє — сидить удома і малює пережите замість піти до поліції. Я боялася, що якби ти відбивалася від нього так само, як від мене, він би і на тебе накинувся за… ти знаєш, за що.

— За те, що беру батькові гроші?

— Береш чи ні — мене це не стосується, — відповіла Робін. — Але я не хочу, щоб ви посварилися, бо те, що казала раніше, правда. Я дійсно думаю, що ти саме та, кого він потребує.

Офіціант прийшов забрати тарілку з антипасто, до яких доторкнулася лише Робін. Обличчя Прюденс трохи розслабилося, і Робін вирішила користуватися цим.

— Дозволь мені з власного досвіду життя на Чапмен-Фарм назвати фактори, через які Флора, мабуть, боїться давати свідчення. По-перше, — сказала вона, рахуючи на пальцях, — це секс. Я дуже їй співчуваю. Я вже казала Страйку, що її фактично п’ять років ґвалтували. По-друге, секс там не захищений, тому можливо, що в неї на фермі були діти.