Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 159)
— Ти сама сказала, що УГЦ все сходить з рук, бо всі думають, що вони дивні, але безпечні. Дуже багато людей, навіть розумних… власне, в першу чергу розумні люди… вважають, що як дивак — то некривдний і безпечний. «Дивна людина, не можна, щоб мої упередження перешкоджали справедливій думці про неї». І виходить, що вони себе надто осмикують, а тоді маємо! Дитина зникає без сліду, історія всратися яка дивна, але всі затуляють очі рясами і містичною маячнею, ніхто не хоче здатися упередженим, і всі такі: «Ой, ну дивно йти купатися в Північному морі о п’ятій ранку, але для таких людей то, мабуть, норма. То вони святкують фазу місяця чи що».
На цю промову Робін не відповіла нічого, почасти тому, що не хотіла озвучувати свою чесну думку: що її партнер теж упереджений, тільки у протилежному напрямку: упереджений проти альтернативних стилів життя, бо значна частина його важкого і хаотичного дитинства минула у сквотах і комунах. Інша причина мовчання Робін полягала у тому, що вона помітила: щось не так. Мовчанка затягнулася на цілу хвилину, а тоді Страйк помітив, що вона раз у раз піднімає очі на дзеркало заднього огляду.
— Щось сталося?
— Я… це, мабуть, вже параноя.
— А в чім річ?
— Тільки не озирайся, — сказала Робін, — але за нами, здається, хвіст.
— Хто? — спитав Страйк, теж глянувши у дзеркало.
— Червоний «воксґолл корса» за «маздою»… але, може, то просто трапилися однакові машини.
— Про що ти?
— Коли ми виїжджали з гаража в Лондоні, за нами був червоний «корса». А оцей, — додала Робін, дивлячись у дзеркало, — вже кілька миль їде за нами через одну машину. Тобі номери видно?
— Ні, — відповів Страйк, вглядаючись у бічне дзеркало. За кермом був товстий чоловік у сонячних окулярах.
— Дивно.
— Що саме?
— Там є друга людина, доросла, але чомусь на задньому сидінні… спробуй пришвидшитись. Обжени отой «поло».
Робін так і зробила. Страйк спостерігав за «корсою» у бічному дзеркалі. Машина обігнала «мазду» і прилаштувалася за «поло».
— Може, просто збіг? — припустила Робін.
— Поживемо — побачимо, — відповів Страйк, не зводячи очей з автомобіля-переслідувача.
105
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
— Це вже таки параноя, — сказала Робін.
Вона звернула на А309, що вела в бік Темз-Діттона, але червоний «воксґолл корса» поїхав далі А307 і зник з очей.
— Не певен, — відповів Страйк, розглядаючи фото «корси», які непомітно зробив у бічному дзеркалі. — Можливо, вони просто хотіли переконатися, що ми їдемо до Еденсорів.
— І ми це підтвердили, коли звернули, — стривожено погодилася Робін. — Може, вони думають, що Вілл та Цін оселилися в сера Коліна?
— Цілком може бути, — сказав Страйк. — Треба попередити його, щоб остерігався цієї машини.
Будинок, в якому сер Колін та леді Еденсор виростили трьох синів, стояв на березі Темзи край приміського села. Фасад був оздоблений без претензій, та коли сер Колін повів детективів у задню частину будинку, стало зрозуміло, що особняк великий. Анфілада просторих кімнат зі зручними меблями закінчилася сучасною кухнею-їдальнею зі скляними стінами, за якими збігав до ріки газон на пологому схилі.
У кухні мовчки чекали старші брати Вілла: чорнявий насуплений Джеймс стояв біля дорогої на вигляд кава-машини, а молодший і білявіший Ед сидів за великим столом, поставивши свою тростину до стіни поруч. Робін відчула в кімнаті напругу. Несхоже було, що брати сильно зраділи втечі Вілла з УГЦ, а ще вони не привіталися ні словом, ні жестом. Судячи зі скутої атмосфери, перед їхнім приїздом тут сталася сварка. Сер Колін сказав непереконливо бадьорим тоном:
— Джеймс та Ед захотіли приєднатися, щоб теж почути всі новини. Прошу, сідайте, — додав він, показуючи на стіл, за яким вже сидів Ед. — Кави?
— Не відмовимося, — відповів Страйк.
Приготувавши п’ять чашок кави, сер Колін приєднався до них за столом, але Джеймс так і лишився стояти.
— Отже, Вілл поки що оселився у вашої офісної менеджер-ки, — почав сер Колін.
— Так, у Пат, — відповів Страйк. — Я вважаю, що це вдала ідея. Він далеко від храму на Руперт-Корт.
— Я повинен дати їй грошей за харчування і помешкання, поки він… поки він там.
— Дуже люб’язно з вашого боку, — сказав Страйк. — Я їй перекажу.
— Може, я передам йому якісь його речі?
— Я б не радив, — відповів Страйк. — Як я вже казав по телефону, він погрожує втекти, якщо ми вам скажемо, що він на волі.
— Тоді, може, я б передав через вас додаткові кошти, щоб він купив собі одяг, але не знав, чиї це гроші? Не хочу, щоб він ходив у тому церковному костюмі.
— Добре, — сказав Страйк.
— Ви казали, що є інші новини, які ви хочете повідомити особисто.
— Так і є, — відповів Страйк і переповів Еденсорам всі подробиці вчорашньої розмови з Віллом. Коли Страйк закінчив, запала недовга тиша. Тоді заговорив Ед:
— Тобто у підсумку він хоче, щоб ви знайшли ту дівчину, Лін, а тоді планує здатися поліції?
— Саме так, — відповів Страйк.
— Але ви не знаєте, що такого він накоїв, що його мають арештувати?
— Можливо, йдеться тільки про сексуальні стосунки з неповнолітньою Лін, — сказала Робін.
— Я поговорив із адвокатами, — сказав сер Колін, — і вони вважають, що якщо Вілл переймається тільки через розбещення неповнолітньої — а наразі нам невідомо, щоб він скоїв щось іще — можна добитися імунітету від переслідування, якщо він готовий свідчити проти церкви, а Лін не висуне обвинувачень. Пом’якшувальні обставини, примус і так далі… Рентони вважають, що є висока ймовірність отримати імунітет.
— Все не так просто, — мовила Робін. — Як уже казав Кормо-ран, Вілл вважає, що Утоплена пророчиця по нього прийде, якщо він…
— Але ж він готовий говорити, так? — спитав Ед. — Коли знайдуть ту дівчину, Лін?
— Так, але лише тому, що…
— То наймемо йому психотерапевта і чітко пояснимо, що не треба сідати за ґрати, що можливий імунітет…
Робін, якій на першій зустрічі Ед сподобався, тепер образилася і розсердилася на його зверхній тон. Він ніби вирішив, що вона вигадує зайві труднощі у простому, на його погляд, питанні. Вона сама не планувала висувати проти Вілла обвинувачення за напад на неї, але спогад про те, як він наступав на неї у «кімнаті усамітнення» з пенісом у руці, був із тих спогадів про Чапмен-Фарм, від яких вона нескоро звільниться. Еденсори зараз не розуміли ані того, що Вілл пережив сам, ані того, що він заподіяв іншим; Робін співчувала Віллові, але найбільше її непокоїла доля Лін.
— Проблема у тому, — сказала вона, — що Вілл щиро хоче сісти за ґрати. Він звик до неволі і мучиться провиною. Якщо запропонувати йому психотерапію, він відмовиться.
— Сміливе припущення, — підняв брови Ед. — Йому ще нічого не пропонували. І ви суперечите власним словам: щойно казали, що він боїться візиту Утопленої пророчиці, якщо заговорить. Як же він відсидить термін, якщо… що там Утоплена пророчиця робить людям? Проклинає? Убиває?
— Ви просите Робін пояснити ірраціональне, — втрутився Страйк, дозволивши собі говорити з усім нетерпінням, яке так ретельно приховувала його партнерка. — Вілл вважає себе таким собі камікадзе. Переконатися, що Цін у безпеці з матір’ю, тоді зізнатися в усіх гріхах і або сісти, або його знищить Пророчиця.
— І ви думаєте, що ми дозволимо йому втілити цей план у життя?
— Зовсім ні, — відповіла Робін поперед Страйка. — Ми просто кажемо, що зараз Вілл потребує дуже обережного поводження. Він має почуватися в безпеці і відчувати, що контролює ситуацію, і якщо дізнається, що ми розповіли про нього рідним, може просто втекти. Якщо ми тільки зможемо знайти Лін…
— Тобто — «якщо»? — подав голос Джеймс біля кава-машини. — Тато сказав, що ви знаєте, де вона.
— Ми вважаємо, що вона у клініці Джова в Боремвуді, — відповів Страйк, — і вже відправили туди свою людину… але ми не можемо точно знати, що вона там, поки не потрапимо всередину.
— Тобто ми знову будемо панькатися з Віллом, і він отримає те, що хоче, як завжди, так? — спитав Джеймс. — На твоєму місці, — сказав він, звертаючись до батькової потилиці, — я б пішов просто до будинку цієї Пат і сказав йому, що він наробив уже достатньо біди, і час братися за розум.
Після цього він знов увімкнув кава-машину. Піднісши голос над гуркотом, Страйк сказав:
— Якщо ваш батько так вчинить, ризик для Вілла може бути більший, ніж ви уявляєте… і я не маю на увазі тільки його ментальне здоров я. У понеділок людина в масці і з пістолетом намагалася вдертися до нас в офіс, і ми підозрюємо, що її цікавила справа УГЦ, сказав Страйк. На обличчях всіх трьох Еденсорів з явився шокований вираз. Тепер церкві відомо, що на їхній фермі шістнадцять тижнів потай знаходилася приватна розслідувачка. Перед втечею Вілл мав розмову з Робін наодинці, тобто УГЦ може вважати, що він розповів їй про все, за що нині відчуває провину. Крім того, Вілл забрав із собою онуку Вейса. Не схоже, щоб Вейс сильно любив Лін чи Цін, але він достатньо цінує рідну кров і всіх дітей зі свого роду тримає на фермі, тож не думаю, що зникнення Цін його потішило. Ба більше, якщо ми зможемо передати Лін, що її донька вже не на фермі, дуже може бути, що вона теж піде. А Лін виросла у церкві і знає достобіса більше про тамтешні оборудки, ніж Вілл.
Коротко кажучи, Вілл тримає руку на віці скриньки Пандори, в якій крім іншого ще ховається компромат на відомого романіста, який, виявляється, навідується на Чапмен-Фарм, щоб спати з юними дівчатами, і на актрису, яка фінансує небезпечну організацію, яка знущається з людей. Наскільки нам наразі відомо, церква не знає місцеперебування Вілла, але якщо до нього почнуть навідуватися родичі чи він сам завітає до родинних адвокатів, ситуація може змінитися. Ми вважаємо, що сьогодні вранці за нами був хвіст…