Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 123)
— «І хай сокира, — процитував Гонболд, також підводячись та підносячи і так уже гучний голос, — впаде на винуватця тяжко»[9].
79
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Із полегшенням викресливши зі списку одну проблему, Страйк повернувся до офісу, з огидою жуючи керобовий баточник, який він купив по дорозі на вшанування поновлених зусиль до зниження ваги. Він наполовину сподівався, що Літтлджон не виконає обіцянку до сьогоднішнього дня передати запис розмови з Пірбрайтом, що дасть Страйкові нагоду зірвати роздратування на гідній цього жертві.
— Літтлджон заніс оце, — повідомила Пат, щойно Страйк зайшов.
І вона показала на коричневий паперовий конверт на столі поруч, всередині якого вгадувався якийсь довгастий предмет. Страйк щось буркнув і рушив до чайника.
— Також щойно заходила Мідж, — провадила Пат. — Злюща. Каже, ви її глибоко образили.
— Якщо вона вважає образою обґрунтовані питання про її спосіб вести справи з боку начальства образою, то життя в неї тепличне, — роздратовано відповів Страйк і вкинув до кухлика додатковий пакетик, відчуваючи велику потребу в кофеїні.
Насправді за ці кілька днів його гнів на Мідж дещо відступив. Не хотілося цього визнавати, але він так різко зреагував на зафіксоване свідчення її візитів до Таші Майо через власну тривогу щодо наслідків розлучення Гонболда. Він навіть міркував, чи не запропонувати їй повернутися на справу Франків за умови, якщо вона уникатиме панібратських стосунків із клієнткою, але новина про те, що Мідж поскаржилася Пат, його розсердила.
— Я була знала іншу лесбійку, — повідомила Пат.
— Га? — озвався Страйк, а чайник саме почав деренчати. — І що, вона теж бухтіла за спиною в свого начальника?
— Ні, — відповіла Пат. — Вона сама була начальницею. Приємна жінка. Люди думали, що вона кремінь, але за тим фасадом вона була дуже чуйна. Підтримувала мене, коли я була в процесі розлучення.
— Це тонкий натяк на те, що я маю покаятися за образу почуттів Мідж?
— Про каяття не було жодного слова.
— От і добре, бо цього не буде, — заявив Страйк.
— Дарма ви огризаєтесь, — відповіла Пат. — До речі, Рода зробила те, про що ви просили.
Лише за кілька митей Страйк згадав, що мова про доньку Пат.
— Ви не жартуєте? — спитав він, розвертаючись до неї.
— Та ні, — відповіла Пат. — Вона потрапила на фейсбукову сторінку тієї Керрі Кертіс Вудз.
— Найкраща новина за день, — сказав Страйк. — Хочете чаю?
Обоє взяли свій чай, а тоді Пат зайшла на фейсбук із доньчиної обліковки і відкрила сторінку жінки, що, як сподівався Страйк, двадцять один рік тому називалася Шері Ґіттінз. Розвернувши монітор до Страйка, Пат пихкотіла електронкою і дивилася, як він вивчає сторінку.
Страйк повільно гортав униз, ретельно роздивляючись численні фото двох білявих доньок Керрі Кертіс Вудз. Жінка на власних фото Керрі була значно огрядніша, ніж на світлині профіля. Вказівок на місце роботи не було, але вона багато згадувала про волонтерство у школі своїх доньок. А тоді…
— Це вона, — сказав Страйк.
На фотографії весілля Керрі Кертіс Вудз, розміщеній на честь річниці, була вона, але на два розміри менша. І там непомильно можна було впізнати білявку з манірною усмішкою, що колись втекла з Чапмен-Фарм: старшу, не так сильно нафарбовану, у тісній мереживній сукні, із забраними в гульку кучерявими світлими косами і поруч із міцним чолов’ягою з навислими бровами. Трохи нижче на сторінці знайшовся номер телефону: Керрі Кертіс Вудз пропонувала уроки плавання для малюків.
— Пат, ти влучила просто в яблучко.
— Не я, а Рода, — відказала Пат своїм грубим голосом.
— Що вона п’є?
— Джин.
— Куплю їй пляшку. Навіть дві.
Ще п’ять хвилин гортання, — і Страйк дізнався, що чоловіка Керрі Кертіс Вудз звати Натан Вудз, і що він електрик, а ще — в якому місті вона живе.
— І де в біса те Торнбері? — пробурмотів він, перейшовши на гугл-мапи.
— У Ґлостерширі, — озвалася Пат, яка відійшла помити чашку. — Кузен мого Денніса мешкає у тих місцях.
— Чорт, — сказав Страйк, повернувшись до останніх дописів Керрі Кертіс Вудз. — Вони в суботу летять до Андалусії.
Звірившись із графіком, Страйк подзвонив Шаху і попросив його забрати Робін з Чапмен-Фарм завтра ввечері.
— Думаю, — сказав Страйк, поклавши слухавку, — поїхати до Торнбері у п’ятницю. Спіймаю Керрі, поки вона не втекла на канікули. Робін буде виснажена і не подужає мандрівки до Ґлостерширу одразу після звільнення.
Він потай вирішив, що якщо впорається за день, то ввечері матиме привід завітати до Робін для глобального обміну новинами, і ця думка дуже тішила, а надто через те, що Мерфі ще буде в Іспанії. У трохи кращому настрої Страйк вилогінився з фейсбука, взяв свій чай і пішов до кабінету з Літтлджоновим коричневим конвертом у руках.
Всередині він знайшов крихітну диктофонну касету, загорнуту в аркуш із підписаною дату. Запис було зроблено майже за місяць після того, як сер Колін та Кевін посварилися через ескападу останнього на читаннях Джайлза Гармона, і за п’ять днів до убивства Кевіна. Страйк дістав із шухляди диктофон, вставив касету і натиснув відтворення.
Він одразу зрозумів, чому Паттерсон не передав запис серові Коліну Еденсору: годі було навіть уявити гіршу рекламу детективних навичок його працівників. По-перше, для таких завдань існували значно кращі за диктофон, який доводилося ховати, пристрої. Запис був жахливо низької якості: Фара запросила Кевіна до багатолюдного й гамірного пабу — дилетантська помилка, за яку будь-якому своєму підряднику Страйк дав би добрячого прочухана. Спало на думку, що на таке був здатен хіба що наймит Натлі, який нині покинув агенцію, і ніхто за ним не плакав.
Голос Фари було чути краще, ніж Кевінів, мабуть, тому, що диктофон знаходився ближче до неї. Наскільки Страйк розчув, вона двічі пропонувала піти в якесь тихіше місце, але неборака Кевін казав, що краще лишитися тут, адже це її улюблений бар. Кевін, вочевидь, був упевнений, що красуня Навабі має до нього сексуальний інтерес.
Страйк викрутив звук на максимум і слухав дуже уважно, силуючись розібрати слова. Фара раз у раз просила Кевіна говорити гучніше чи повторити, а Страйку доводилося відмотувати запис і слухати по кілька разів із ручкою в руці, щоб одразу записати розчуте.
Наскільки він розчув, спершу розмова точилася зовсім не про УГЦ. Хвилин десять Фара розповідала щось не вельми розбірливе про свою вигадану роботу стюардесою. Аж ось з’явилася згадка церкви.
Фара:…жди цікавилася УГ…
Кевін:…дарма… вокати… осі там… же колись втеч…
Зовсім поруч із Фарою та Кевіном хтось завів пісню, і звісно ж, її було чути пречудово.
— Срака-мотика, — буркнув Страйк.
Компанія — яка, на його оцінку, складалася з підстаркуватих валлійців, бо хто ще співатиме пісню Макса Бойса — ще хвилин десять намагалася пригадати текст, то вибухаючи кількома рядками, то знову стихаючи, і на цьому тлі годі було розібрати, про що говорять Кевін та Фара. Нарешті валлійці повернулися до всього-на-всього гучної розмови, і Страйк знову підхопив стоншену ниточку розмови Кевіна та Фари.
Кевін:…гані люди. Справді погані,
Фара:…в якому плані пог…?
Кевін:…стокі, злі… лицемір… шу книг…
Фара: Ого, вау, це кру…
Один із валлійців знову завів пісню.
Пригадані рядки зустріли овацією, а коли крики нарешті стихнули, Страйк знову почув Кевіна: «…бач, я в ту…».
З мовчання Фари та Кевіна Страйк виснував, що останній пішов до вбиральні.
Наступні п’ятдесят хвилин виявилися пустопорожніми. У пабі ставало дедалі гамірніше, а Кевін розмовляв чимдалі менш розбірливо. На думку Страйка, Фара дарма вирішила споїти молодика, який більшу частину життя спиртного навіть не нюхав, і скоро Кевін уже белькотів і затинався, а Фара ледь утримувала розмову в таких-сяких рамках.
Кевін:…і втнула… к’зали що втнула…
Фара (гучно):…ва про Дай…?
Кевін:…таке дивне стлося… дивні р’чі я досі… м’ятаю… було чет…
Фара (гучно): Четверо? Ти сказав чет…?
Кевін:…н’тільки Ш’рі… любила дітей… і в’на… Бек змусила Ем… хата… видима… хня…
Фара (гучно):…екка змусила Ем збрехати, так?